8

Абсурдне судилище, або ЄС виносить вирок: європейським мріям — ні!

У цьому можна переконатися, читаючи програму Польщі (головуючої країни в ЄС до кінця року). Складається враження, що для Польщі Туреччина в рази важливіша від України. Хоча лише близько 10% її території знаходиться в Європі. Саме цій країні, згідно з головними програмними тезами, Польща збирається сприяти у євроінтеграційних планах.

У проекті угоди про асоціацію чомусь зник пункт щодо можливості України претендувати на членство. І це сталося тоді, коли дві сусідки України (Угорщина — в першому півріччі, Польща — в другому) головують в ЄС.

Але хіба можна в цьому році домогтися солодкого реваншу над людиною, котра завжди заважала? І досі ніби заважає, навіть не маючи важелів. На жаль, є одна сторона (від імені якої ухвалюється таке рішення «дуже справедливого суду»), яка програє. Рішення цього судилища ухвалюється під прапором України. І страждатимуть всі, навіть якщо не брали участі в цьому дійстві. Бо імідж країни для зовнішнього світу здебільшого складається з негативу.

На провідних німецьких медіаресурсах більшою новиною є смерть маргінального польського політика Анджея Лепера. Детальної інформації про Тимошенко годі шукати. Німецькому «Фокусу» на 20-ту годину п’ятниці було цікавіше написати про таку банальщину, як напівголі дівчата, що виступають за російського президента Медведєва.

Рівень інтересу німецького політичного істеблішменту не дуже відстає від ЗМІ. З приводу п’ятничного арешту висловився один «відомий» дипломат Вернер Хойєр, перший парламентський секретар Міністерства закордонних справ Німеччини від «дуже впливової» політсили (Вільної демократичної партії, рейтинг якої складає менше божевільних 5%). Пан Хойєр «опікується» великою кількістю колишніх урядовців і держслужбовців із кримінальними проблемами. І йому здається, що в процесі над Тимошенко може бути й дещиця політики.

Все це може ускладнювати євроінтеграційні процеси, які й без того фактично відсутні та, мабуть, зараз не дуже бажані. Велетні європейської та, зокрема, німецької політики дружно заховались і мовчать. Крім одного Карла Більдта, міністра закордонних справ Швеції, котрий наважився називати речі своїми іменами — тобто «абсурдне судилище».

А чому «абсурдне»? Хіба у європейській судовій практиці відомі прецеденти переслідування за укладання міжнародних угод? Такого переслідування, коли хочуть засудити за збитки, що їх зазнала держава внаслідок угоди. За цією логікою треба довічно засудити колишнього канцлера Гельмута Коля за збитки від угод про об’єднання Німеччини (замість оплесків шаленої радості).

Отже, треба узгоджувати безліч нюансів, іти на компроміси, бо дипломатія не вимірюється грошима, а є справжнім мистецтвом. Україна ж більше нагадує корабель без екіпажу в Тихому океані, який заблукав після втрати компасу. Ось це і є головною проблемою.

Без мети немає успіху. А справжня мета не має змінюватися буквально щохвилини. Така велика країна, з такими величезними ресурсами догралася до рівня провінції. Маючи амбіції залагоджувати неминучу продовольчу кризу в світі, Україна імпортує гречку з Китаю та цукор із Бразилії. Держава має і найбільші родовища сланцевого газу в Європі. Але скидається на те, що й через 10 років тут куплятимуть дороге російське блакитне паливо. Причому споживатимуть в чотири рази більше енергії від сусідньої Польщі.

З огляду на такі природні багатства рівень розвитку України свідчить про благеньку якість правління. Такий масштаб злиднів, корупції та вкрай неефективне розпоряджання бюджетними грошима несумісні зі словосполученням «good governance».

Тож, коли немає мети, нехай принаймні буде веселе прикриття у формі абсурдного судилища. А в Європі таки поставлять на Україні хрест.

Ян ЯГІЕЛЛО-ШОНФЕЛЬДЕР