7

Театри, гроші, два столи. Тонка гра януковичів

Намагаючись наїстися з обох столів, американсько-європейського та російського, «регіональна» команда послідовно й чітко ділить всі матеріальні ресурси країни; при цьому не забуває працювати й на перспективу — забезпечує головних спонсорів фундаментальними основами для успішного бізнесу на ближчі десять років. Тим часом спраглому до видовищ соціуму пропорційно згодовують численні вистави з інтригами та заїждженими сценаріями кривавих видовищ.

Гроші

Нова влада кардинально мудріша від попередньої хоча б тому, що за короткий час зуміла взяти під контроль всі державні інституції в країні. Після цього почався й тиск на малий та середній бізнес, жорстко контролюються всі ділові процеси у регіонах. Починалося це ще за президента Віктора Ющенка, домовленості котрого з теперішньою владою просто очевидні, особливо на тлі суттєвих бізнес-успіхів Фірташа.

Іграшковий уряд бореться на внутрішньому фронті за всі можливі різновиди опіуму для народу, відвертає увагу кодексами, соціальними виплатами, пенсійними і трудовими реформами. Тим часом в Україні формується чітка вертикаль влади, де кожен може будь-якої миті втратити своє тепленьке місце, а каста недоторканних обмежується трьома-чотирма групами.

Просто на очах зникає малий та середній бізнес, натомість у великих експортно орієнтованих галузях відбувається масштабна консолідація активів. По телевізору цього не показують, але й пересічному українцю зрозуміло, чому спочатку два місяці чиновники торочать про торішній продаж акцій ММК кіпрським невидимкам, а потім враз оголошують про дружнє поглинання найбільшою компанією країни, власник якої — один із найвпливовіших бізнесменів ПР. «СКМ» стверджує, що успіхи залежать не від влади, адже прибуток був і за «помаранчевих».

Прибуток — результат довгострокових інвестицій. Людина, що контролює хімічну й титанову галузь України, теж так вважає: успіх бізнесу — у консолідації, лише великі транснаціональні гравці зможуть утриматись на міжнародному ринку. Але питання непрозорості консолідації цих активів — останнього, фактично, що залишилося у незалежної України, постає дедалі гостріше. Цікаво що маховик розділу уже розкручено, і це — єдине, що новій владі справді вдається. На всіх посадах, що можуть давати хоч якийсь матеріальний зиск в цій відсталій економіці, уже сидять потрібні люди; і вони працюють — працюють так, щоб, не дай Боже, не насолити нічим своїм вожакам.

Театри

Тим часом працює інша машина, театральна. Силові структури зажили слави добротних лакеїв. Чиновники, які б мали охороняти права громадян, так трясуться за свої посади, що самі ініціюють незрозумілі дії проти ворогів влади, чим дедалі частіше ставлять своїх очільників у незручне становище на міжнародній арені. Немов сторожові пси, вони кидаються на будь-кого, чия біда могла би лестити вищому керівництву. Ця ведмежа послуга, на щастя, грає на руку нам, громадянському суспільству, адже є чітким прикладом авторитарного керівництва і дає ясний сигнал міжнародній спільноті, котра бачить тяжку хворобу молодої демократії.

Тим часом судові справи та показові затримання стали просто візитною карткою нової влади. Мовляв, сядуть усі, тільки вкажіть пальцем, хто крав, — і ми його закриємо! Ця фішка вдало грає для розкрутки своїх досягнень у центральних ЗМІ. Всі вони уже давно воліють не чіпати януковичів і визнали самоцензуру, навіть незалежні мас-медіа розуміють, що для бізнесу, тобто заробляння грошей, зараз потрібно заповітне «моя хата скраю».

А люди живуть, бачать — щось коїться, стежать, переймаються, обурюються, протестують і обговорюють політичні ігрища вовків проти зайців. Важливим для суспільства є той факт, що абсолютно неотесані в методах і принципах роботи силовики дуже смачно паплюжать мальований демократичний образ януковичів у очах міжнародної спільноти. Так буває, коли собаки дуже дикі, їхнім господарям або наказують приспати тварин, або чекають, поки ті щось накоять, а потім уже присипляють самотужки, а хазяїна суворо карають.

Окремим, аномально іронічним стовпом цього сектора у новій владі є справа екс-прем’єра, котра, як це популярно в Україні, нагадує багатосерійний фільм з невідомим фіналом, де персонажі можуть зникати через смерть акторів, а головні герої стають символом для мільйонів домогосподарок. Цікаво, що ця справа була настільки виважено і тонко просунута крізь час, що зараз може стати козирем у руках влади як на російському, так і на європейському столі. Про це — далі.

Два столи

Один з найцікавіших проектів Банкової — приклад загальної терпимості, дружби зі всіма, всесвітньої лояльності й сидіння на двох стільцях, та ще й за двома столами. Від самого початку існування режиму, поки запускалися маховики театрів та грошей, влада почала глобальну війну замирення зі всіма більш-менш вагомими гравцями на світовому полотні.

Спершу закінчилися крихти на російському столі. Стрімкий розвиток дружніх відносин, які більше скидалися на банальний кидок гопником малолітнього школяра, так само нагло закінчився, коли Банкова зрозуміла, що більше можна витиснути з корови, поки вона жива і дає молока, ніж одразу зарізати і продати м’ясо. Так почалася тонка гра Києва на міжнародній арені, коли афішується першорядність державних інтересів, а насправді вишукується найвигідніший варіант реалізації національних ресурсів.

На жаль для януковичів, але навіть подарований Бараку Хусейну Обамі уран не зміг переконати Білий дім у дружності нового українського режиму. Кожна нова дія «диких собак», кожна чергова невиконана обіцянка закріплювали хрест на могилі американсько-українських відносин. Останньою спробою було вітання напередодні арешту Тимошенко, в якому чоловік родом з Єнакієвого запросив уродженця Гавайїв відвідати економічно і демократично відсталу державу на сході Європи. Відповідь була однозначною. Перед тим гучно пролунало, що і Януковича до США запрошувати не збираються.

Стара Європа, заражена біснуватою толерантністю до будь-чого, в цей час не дозволяє собі нічого більшого за короткі демократичні тези та чітке дотримання угод і правил. Та й зиску владі зараз від ЄС небагацько, адже договір про асоціацію та ЗВТ — довгострокова політична інвестиція, котра не скоро дасть позитивні результати.

Отже, маємо, по-перше, ненажерливого брата з одного боку, який по-білоруськи хоче прихопити все, що не так лежить в українській економіці. Але тут уже все розподілено: корова дає молоко й різати її поки розуму вистачило.

З іншого боку — виважена, але надто цнотлива для України євроспільнота, єдина користь від якої — безвізовий режим для електорату — теж примарна. Коли двом членам ЄС вкотре відмовили у безвізовості, то про яку Україну можна говорити!

І третє — зелене світло від стража світової демократії, який чітко дав зрозуміти, що свободою в Україні не пахне, тому режим може коїти всередині все що заманеться — і так всі рамки вже розламано. Чудова нагода зіграти по-великому, що й було зроблено — лідерку вмираючого політичного проекту запроторили до СІЗО.

До речі, така байдужість Заходу ще не раз вдарить по ньому бумерангом, адже будь-яка вседозволеність приведе до ізоляції України як члена європейського і світового співтовариства, що в підсумку може призвести до білоруської ситуації.

Тонка гра

Коли всі карти на світовому столі розкладено, є можливість зіграти по-великому. Ба навіть більше — дозволити собі блеф з одного боку і погрози з іншого. В судовій справі Тимошенко дедалі чіткіше проглядається бізнес-складова. Усе-таки на Банковій сидять не ідіоти: розуміють, що зараз — ідеальний момент для зосередження у своїх руках якомога більшої кількості ресурсів, а плацдарм для багаторічного правління можна підготувати й потім.

Саме тому справа над екс-прем’єром може стати блефом для зниження ціни на такий потрібний для владних бізнес-груп газ. Банально, так. Але це бізнес, нічого іншого в діях януковичів поки не проглядається. Просто бізнес — заробляння грошей і консолідація в потрібних руках найбільш ласих шматочків української економіки.

Неодноразово говорилося, чому контракти між «Газпромом» і «Нафтогазом» переглядаються у таких судах, як арбітраж у Стокгольмі. І судове рішення не тільки вбиває Тимошенко як конкурента, але й дає підстави для перегляду газових контрактів.

Так, на Банковій сидять не ідіоти: кидати Тимошенко за ґрати — не в їхніх інтересах, адже образ мучениці лише грає їй на користь. Тимошенко посадили в СІЗО за образу суду — чудовий привід для перевірки реакції суспільства — українського і міжнародного, щоб знати, як грати далі.

Головна мета, нагадаємо, — збагачення. Поки вдалося заявити себе як сильного гравця, котрий не боїться більш досвідчених братів-наставників. Змогли намацати слабке місце Кремля, адже одразу після лялькового затримання Тимошенко МЗС Росії явно поквапилося із заявою, котру багато експертів трактувало як захист лідерки БЮТ. У врегулюванні газового колапсу 2009 р. брали участь всі — і ЄС, і Росія, тому януковичі мають вдалий козир, щоб розпочати грати по-великому. А це може вилізти боком, коли міжнародна спільнота боятиметься втручатись у внутрішні справи країни — інваліда свободи.

Шанси

Наші шанси в цій грі як ніколи мізерні. Поки устрявати в таку боротьбу не дає змоги недорозвинене громадянське суспільство, котре не тільки живе в полоні електоральних стереотипів, а й істотно дистанціювалося від будь-якого впливу на своїх обранців. Таким чином ми облаштовуємо свою домівку, орієнтуючись не на власні потреби, а на вимоги тих, хто нас вдало доїть.