9

Про Тимошенко і кому

Якщо відкинути всі політичні й геополітичні причини суду над екс-прем’єркою; якщо забути про те, що цей суд — привід анулювати газові угоди з Росією (саме тому Москва й стала на захист ЮВТ); якщо забути, що нова владна команда, можливо, прибирає з дороги політичного конкурента на 2012 і 2015 рр.; якщо залишити суто морально-ідеологічний аспект — то в мене виникає просте питання: а чому я маю захищати Юлію Володимирівну?

Забудьте на мить свою любов і нелюбов до БЮТ, регіоналів, Ющенка, Януковича і т. д. Просто спитайте в себе: чи, на вашу думку, знайдеться, за що судити Тимошенко? А Ющенка? А Януковича, Азарова та інших? Думаю, більшість із вас відповість: є за що. І я, мабуть, з вами погоджусь. Ну посудіть самі, якщо людина, котра все життя була чиновником і отримувала державну зарплату, може дозволити собі багатоповерховий маєток, їздити на дорогому авто й відпочивати на екзотичних островах, висновок напрошується простий: значить, украв. А якщо вкрав, то має за це відповідати.

Одне вбрання Тимошенко могло коштувати цілої прем’єрської зарплати. А гарно вдягатись Юлія Володимирівна любить і вміє. Усе це справедливо і для можновладців нинішніх. Їхні годинники й страусові туфлі коштують не менше за одяг від «Луї Віттон». За які гроші? Мабуть, за наші з вами...

Підозрюю, що в цьому місці більшість з вас обурено погодилась зі мною і закивала головами. Але наступне твердження скоріш за все викличе у вас протест. Так от, ми з вами нічим не кращі від них. Точніше — так: ми теж з вами крадемо. Зарплату багато хто з нас отримує у конвертах і не платить з неї податки. Інша частина взагалі стоїть «на біржі» й отримує матеріальну допомогу, при цьому нелегально працюючи у підприємця чи на фірмі. І мало того, що не платить податків, ще й отримує незаконно гроші в держави. Селяни продають свою городину чи кабанчика і теж не платять частку до державної казни. А це теж фактично крадіжка... То як, тепер ви «протестно» обурюєтесь?

Річ у тім, що за два десятки років (хоча почалось це, мабуть, ще в СРСР) виникла ситуація, коли крадуть усі. Такий собі негласний договір: влада краде і дає красти громадянам. Однак, схоже, цей договір порушили. Влада тепер вимагає від громадян дотримуватись законів, перестати красти. Однак сама, схоже, дотримується цих принципів лише на словах. Зрештою, це може призвести до того, що закону перестануть дотримуватись усі. А найменша спроба держави змусити простого українця поважати закон — викликатиме протест. Спочатку тихий саботаж, а потім може дійти й до протесту активного. Не вірите? Давайте краще не будемо це перевіряти...

Що ж до Тимошенко, то ситуація подібна до старого філологічного приколу: «Карати не можна помилувати». І хто знає, де тут ліпше ставити кому?