4

Службовий роман

плюється папером принтер, шумить неритмічно ксерокс,

і рвуться нові колготи - оранжеві, сорок ден.

і знов завмирає віндовз, неначе маленьке серце,

та знову не так, як треба, минає робочий день.

ці зустрічі в коридорах, привіти і добрі ранки,

закритися в туалеті - і плакати... що ж, нехай.

а ще за обідом в черзі торкнутись руками раптом...

обручка пече на пальці, у чашці холоне чай.

синхронне зітхання тихе, сезонне бажання смерті,

ці погляди - зрозумілі й відчутні лише двома,

ці сповіді - в інтернеті, цілунки у смайлах - стерті,

і пишеться без цензури службовий сумний роман.