Зіскочити з газової «голки»…
Минулої неділі країна була в траурі: в один день відразу на двох шахтах — у Донецькій та Луганській областях — загинуло 37 шахтарів. Прем’єр заявив, що причиною обох трагедій стала халатність. Я ж переконаний: причина — у катастрофічному недофінансуванні вітчизняної вугільної галузі, зокрема — наукових розробок, які можуть — і зобов’язані! — вдихнути в цю галузь нове життя.
Так, вугілля не можна назвати екологічним енергоресурсом. Однак в Україні існує прекрасна наукова база. Чому б не поставити нашим ученим — на державному рівні — завдання розробити ефективні та економічні фільтраційні системи або методи спалювання вугілля, безпечні для навколишнього середовища? Причому такі розробки держава зобов’язана дотувати! Адже в результаті весь комунальний сектор зможе використовувати для опалення та інших потреб вітчизняні енергоносії, професія шахтаря знову стане однією з найпрестижніших у країні, а Донбас та інші вугільні регіони — процвітаючими, а не «депресивними», як сьогодні.
Так, є проблеми з логістикою вугілля. То чому б не поставити завдання (знову ж таки — на державному рівні): розробити такий формат пакування і таку ритмічність доставки, яка б мінімізувала витрати і зробила вугілля цілком конкурентним енергоносієм?
Є, нарешті, й третій шлях — переробка вугілля на синтетичний газ та нафту. Чому б сьогодні не вкласти мільярд у розробку і будівництво відповідних заводів, щоб завтра бути незалежними? Зіскочити з газової «голки», щоб завтра не почалася жорстока газова «ломка»?
Відсталість нашої вугільної галузі призвела до того, що у держбюджеті-2011 закладено майже 12 млрд грн (7,5% видаткової частини бюджету) на компенсацію різниці між собівартістю вугілля і його ринковою ціною. Мільярд гривень на місяць, сплачений українськими платниками податків, іде, по суті, на консервацію цього становища. Окрім того, це стимулює зловживання на шахтах, адже в гонитві за державним фінансуванням вони випускають продукцію із зольністю 36% (вдумайтеся: у вугілля домішують третину землі й каміння!), яку неможливо продати на ринку.
Тому я переконаний: лише перехід вугільної галузі на ринкові основи закриє діру в державному бюджеті, поліпшить якість вугілля та зробить його конкурентоспроможним, спрямує в українські шахти серйозні інвестиції, а головне — забезпечить енергетичну незалежність країни.
Ігор РИБАКОВ
ЩОБ МИ ТАК ЖИЛИ
влажность:
давление:
ветер: