Людина — дуже цікаве створіння, якій завжди щось не подобається. Ми постійно на щось нарікаємо. Часто ми скаржимось на те, чого змінити не в силах. Чому? Найкращу відповідь на це питання дав мій чотирирічний син: "Бо так..."
Хто з нас не скаржився на літню спеку? Не нив питаннями: "Ну коли це вже закінчиться?" або "Коли вже буде зима?" Але коли приходить зима, ми радіємо недовго. Як тільки ртутний стовпчик термометра опуститься нижче позначки з цифрою "0", і ми вже лаємо зимову холоднечу та знову шкодуємо за літом.
Навесні нам не вистачає фруктів, восени скаржимось на дощ і сльоту. Взимку обурюємось через снігові замети й ожеледицю, а влітку сваримось на сонце, яке пече в голову. Але навіщо? Який сенс нити через явища, які прописані у правилах життя Творцем? Від нашого скавуління і нудіння нічого не зміниться. Не в наших силах зменшити температуру Сонця чи заборонити лютневі морози. Але в наших силах змінити своє ставлення до них.
Пам’ятаєте: "У природы нет плохой погоды"? Так отож. Пригадайте, як добре спекотного літнього дня скупатись у прохолодній річці, погуляти лісом. Як радує око весняне цвітіння і зелена трава...
Так, ви не можете змінити погоду — то змініть обставини. Не скавуліть через люту холоднечу, а наберіть у термос гарячого чаю, а у фляжку — чогось міцнішого. Діставайте з балкону (чи комори) санки та лижі, беріть дітей чи друзів — і вперед на прогулянку. Задоволення гарантоване.
Сьогодні вранці мій син видав фразу. Просту і водночас філософську. Він сказав: "Тату, сніг — добре" На питання, чому, він додав: "Бо він є..."
Шукайте позитив, він поряд. Змінюйте обставини. І тоді у вашому житті все буде "так".