3

Патрон

Мій кум є знаний волоцюга (то по-народному турист). Причому туризм у нього завше якийсь екстремальний виходить. Пішов був на Кавказ — вибухнула російсько-грузинська війна, довелося спати під свинцеву колискову над головою… Поїхав до Індокитаю — аж тут природні катаклізми… На Ельбрус узагалі мало не в капцях-шортах поліз — і таки видерся, і єдиний з усієї групи без проблем зі шлунком, серцем, головою! Тепер ось до Індії потрапив: каже, м’яса-пива-сала нема, зате на кожному кроці торгують опіатами і смажать мертвяків.

Утім, кумів ікспіріенс переконливо свідчить, що пригоди на свою голову можна знайти і на рідній землі.

Зібрався він минулого року на Тянь-Шань — начистив кеди, взяв кредит… (Це неймовірно, але кум не має стабільного джерела прибутків — постійної роботи, багатої рідні абощо — і фактично подорожує на кошти, позичені у менш підірваних братів-туристів.)

І от — щасливий день відльоту: «Бориспіль», подано літак. Душа співа і вже шугає, бо врешті здихано в багаж стомегатонний рукзачино. Оце б у дьюті фрі… І в рупор навіть кличуть особисто…

Стоп. Кум не помилився — на весь термінал ще раз пролунали його ім’я та прізвище, а також прохання до їхнього носія підійти на «рісепшн». Кум підійшов, але там ніхто його не чекав. Кум відійшов — аж знову просять… Підійшов удруге — і даремно знов-таки. Може, то жартують друзі? Ой пістона вставить, коли знайде!.. Ой!.. Подача третя — йоптель-моптель! Все! Востаннє йду — і нуїхна! Третя спроба виявилась вдала: на «рісепшні» жде «рісепшеністко»! Кум назвався і хотів спитатись… Та не встиг — із диким ревінням «Це ві-і-і-і-і-ін-н!» на нього звідусіль поперли чорні квадрати (у кума зір не дуже). Але тупіт армійських черевиків не віщував нічого втішного…

Його скрутили та під дулами АКС-74У потягли за лаштунки. Пощастило — могли й [кирзою по яйцях] прикладом по пиці.

Бо —

       ОСОБЛИВО

                      НЕБЕЗПЕЧНИЙ

                                         ТЕРОРИСТ.

Еге, кум сам ледь не всра… підскочив, коли почув: контрабанда зброї — стаття 201 — від трьох до семи — із кастрацією імущєства.

Якого ху[ацяо]?!? Яка ік дідьку зброя?!.

А така: у нетрях мегатонної рукзаки — серед кондомів, сала і гантелей рентген зафіксував живий патрон! І кума осінило [тут флешбек]…

В одному з транскарпатських переходів їхня ватага натрапила забуту Богом і людьми криївку. А в ній — набоїв жменю. Окислених, але ще працездатних. І кожен взяв по одному собі на згадку, запхав подалі — та, як водиться, забув.

Суворі люди в погонах уважно вислухали кумову розповідь і поставилися з розумінням. Однак справу порушили. Бо — Закон. І кум півроку доводив суддям, що не постачає ядерну зброю монгольським сепаратистам, і мало не засів [за написання докторської] під засув. Бо проти фактів не попреш…

Та цього разу перемогла дружба лівої півкулі з правою (за посередництва мозочка), тобто здоровий глузд. І кум обдєлался льохкім іспуком. І витратами на суд. І не поїхав на Тянь-Шань.

Ой, мало не забув: окрім фатального патрона, шкарпеток, смальцю і лещат у рукзаку його лежали [гранати й нітрогліцерин] [три кілограми анаші] кальсони теплі та пайки для решти братчиків, що марно чекала кума під таблом… А він усе не йшов, і друзі — так, задовбалися чекать. І полетіли самотужки — і всі померзли до ноги (а перед тим поїли хижо зустрічних снігових людей)… Одно слово, кум добряче попсував колегам нерви. Ну й бабки, звісно, загули:’( Позичені бабки.

І от я зара трушуся: а ну як рентген-контроль цього разу виявить у кумових торбах гашишну паличку або ж індуське підгоріле вухо…

Мораль: не літайте літаками «Аерофлоту». Ходіть пішки — ліпше спатимете!