4

Жовтий всього-на-всього повісився

Кожний з них ніс у собі певну символіку: зелений — дозвіл на перехід, жовтий попередження, а червоний — заборону. Трапилося так, що останні двоє були представниками чоловічої статі. Тож, нікого не здивує, якщо я скажу, що між ними велася жорстока боротьба за увагу Зеленої.

Стосовно характерів «хлопців» , були вони напрочуд різними. Червоний — повністю відповідав своєму забарвленню. Експресивний та впевнений у собі, інколи занадто агресивний. Він був суворим до будь-кого. Незважаючи на те, запізнюєшся ти в університет чи на роботу, Червоний завжди працював за своїм власним годинником. І бідний був той, хто наважився його не послухатися. Винуватця одразу зустрічав гул сигналів автівок, або й подекуди ситуація могла мати занадто сумні наслідки. Щодо Жовтого, то він мав надміру м’який характер. Якщо Червоного насмілювалися ослухатися лише одиниці, то до Жовтого навпаки — прислухалися лише одиниці. І як не намагався своїм зовнішнім виглядом привернути увагу, майже ніхто його не помічав Жовтого.

І, нарешті, поговоримо про Неї. Зелена була енергійною, сповненою сил молодичкою. Вона ніколи не втомлювалася та працювала вдень і вночі на користь людям. Усі її любили, бо знали, що тільки Зелена може змусити Червоного поступитися їй у царюванні.

А тим часом Жовтий все більше впадав у депресію. Щодня бачачи свій сумний, понівечений вираз обличчя, віддзеркалення на іншій стороні безпечної для пішоходів вулиці, Жовтий приходив до висновку: я - нікчемний. Люди відмовляються його слухати, у Зеленої роман із Червоним. Та то й не дивно! Адже у такої красуні може бути лише найкращий та найсильніший хлопець. І ніколи, ніколи вона не подивиться у його бік. Тому, з такими думками, Жовтий знайшов вихід. Просто, одного дня він узяв та й повісився. Узяв та щез. А люди тим часом почали помічати, що щось не так. Але що? Деякі згадували: “Ніби жовтий колір ще був, чи ні?”. Інші, хто теж пригадували, вирішили мовчати, бо не були певні чи існував Жовтий колись, або лишень наснилося.

У наш час, кожного ранку, переходячи вулицю, Ви можете почути Жовтого. Тік-тік-тік... Відлік часу до зміни кольору. А насправді, то привид понівеченого серця Жовтого, яке оплакує власне нещасне життя.

Вікторія ВОЛИК