9

Повний п… лагіат

Так уже влаштоване наше життя, що ми завжди когось наслідуємо, копіюємо. Іноді це відбувається свідомо, іноді це виходить саме собою. Зрідка буває, що людина вигадує щось оригінальне й усі навколо захоплюються її геніальністю. Але зараз мова не про те…

Якось раптом настала криза жанру. В голові крутилося питання «Про що написати в колонці?». Всі ідеї, що спадали на думку, були або сірими, або відверто «злизаними» в когось іншого. Від усвідомлення відсутності творчого натхнення ставало якось зовсім сумно. Навіть довелося, вперше за кілька місяців, увімкнути телевізор. Там на каналі «1+1» транслювали програму «Гроші». Йшлося про те, що в Україні геть не поважають авторське право, а цілі загони двійників дурять публіку, видаючи себе за зірок шоу-бізнесу.

В сюжеті раптом побачив знайомі кадри. У залі «Скольмо» (готельно-відпочинковий комплекс в моєму рідному селищі Клевань) якийсь чоловік співав, видаючи себе за соліста гурту «ТіК». Дивувало те, як ніхто не помітив підміни. Двійник був схожий, але не настільки, щоб не розгледіти обман. Тим більше «Тік» — частий гість на Рівненщині. Вже за мить у залі з’явився «оригінальний» Віктор Бронюк і влаштував «розборку» зі своїм двійником. Як виявилось, журналісти свідомо привезли в одне місце двійника та «оригінал». Усе відбулося цивілізовано, принаймні у кадрі мордобою не було.

Плагіат став ніби нормою нашого життя. Фальшиві зірки та бренди. Якось в Інтернеті я знайшов навіть свою статтю, підписану іншим прізвищем. Ми вже звикли до підробок настільки, що радіємо, як діти, коли до рук потрапляє оригінальний товар. Більше того, даруючи комусь непідроблену річ, ми акцентуємо: «Це із заводу-виробника. Це саме те, що написано на етикетці!» А чому так — невже нам справді подобається, коли нас обдурюють?

Присягаюся, навіть не збирався сьогодні згадувати політику, але виходить якось саме собою…

Бо в нас навіть у політиці суцільний плагіат. Зимовий час ми відміняємо, наслідуючи Росію, а потім героїчно скасовуємо власне рішення. Бо, мавпуючи північно-східного сусіда, забули порадитись із науковцями, економістами та лікарями.

А дивлячись на поведінку нашого президента останніми днями, особливо після судового вироку екс-прем’єр-міністру Юлії Тимошенко, раптом дуже закортіло запитати у Віктора Януковича: «Ви не боїтеся, що Олександр Лукашенко подасть на вас до суду за плагіат?» Віктор Федорович без зайвих мук совісті експлуатує не тільки образ білоруського диктатора (даруйте — «бацьки»), а й перейняв його риторику в розмовах із західними лідерами.

На місці білоруського президента я б таки вдався до стягнення з українського колеги морального відшкодування чи відсотка від прибутку. (Можна, скажімо, забрати собі частину Межигір’я.) Зрештою, і за плагіат треба рано чи пізно платити. Не вірите — спитайте в того чоловіка, який видавав себе за Віктора Бронюка. Він підтвердить.

Олексій КРИВОШЕЄВ