4

Спецоперація «Тігіпко»

Головне питання, яке виникло особисто в мене після оголошення про об’єднання, — навіщо? Як на мене, пояснень може бути два.

Сценарій перший. Рейтинг Партії регіонів у Східній та Південній Україні падає, а вподобання електорату перетікають в основному в бік Тігіпка. І з цим треба регіоналам щось робити. Тут або піднімати свій рейтинг позитивними змінами, або нейтралізувати конкурентів. Схоже, обрали другий варіант. Можливо, Сергію Леонідовичу зробили пропозицію, від якої неможливо відмовитись. І він просто змушений був погодитись на злиття партійних брендів.

Щоправда, це навряд чи повністю розв’язує проблеми ПР, які постають напередодні майбутніх парламентських виборів. Той, хто на сході розчарувався у команді регіоналів, цілком може віддати свій голос комуністам, а частина не піде на вибори взагалі чи проголосує «проти всіх». Звісно, якщо цю норму залишать у законі. В усякому разі головного конкурента на електоральному полі регіоналів нейтралізовано. Як моральну компенсацію за здачу партії Тігіпко може отримати посаду прем’єр-міністра у випадку, якщо Азарова відправлять у відставку. Це може дати ще один плюс Януковичу. Бо той негатив через соціально-економічну ситуацію в країні, який несе на собі Микола Янович, ляже на плечі Сергія Леонідовича. І поставить крапку в президентських амбіціях останнього.

Сценарій другий. Можливо, оточення нинішнього президента починає усвідомлювати, що з другим президентським терміном для Віктора Януковича можуть виникнути проблеми. Сценарій «Тягнибок проти Януковича у другому турі» — все менш реальний. Замість головного свободівця у фінал президентських перегонів 2015 р. можуть потрапити Тігіпко чи Яценюк. А це вже серйозна проблема. Ймовірно, сильні світу цього вирішили підстрахуватись і підготувати аварійну заміну. Саме Тігіпко, який на останніх місцевих виборах показав, що здатен набрати голоси як на сході, так і на заході, стане наступником Януковича.

Далі алгоритм дій може бути такий. Після приєднання «Сильної України» до Партії регіонів Тігіпко з часом (після того, як на Азарова спишуть усі негаразди) стає прем’єр-міністром, а потім — і лідером ПР. Це подається як оновлення влади й партії. І вже з цього стартового майданчика Сергія Леонідовича ведуть на президентські вибори.

Яке з припущень правильне, стане ясно пізніше. Однак зараз виникла цікава ситуація. Є заява про об’єднання партій, і є тисячі депутатів місцевих рад від «Сильної України». Більшість із тих, кого я знаю, — проти вступу до ПР. Власне, вони йшли у «Сильну Україну» як в альтернативу «помаранчевим» і «біло-блакитним». І навряд чи зараз вони з радістю підуть «під» регіоналів.

Але ті, хто вигадав цей хід конем, у будь-якому випадку виграють. А от що від цього отримає країна? «Спецоперація» із Зінченком, як на мене, закінчилась для нас погано.