5

«Укртелеком»: монополіст завжди правий?

Як ви, напевно, знаєте, абонплату за користування стаціонарним телефоном ця нещодавно викуплена у держави компанія бере наперед. І якщо до 10 числа до них не надійдуть гроші, у вашій слухавці оселиться мертва тиша. А після сплати ще й доведеться кілька днів дзвонити усім підрозділам «Укртелекому» та просити, щоб знову увімкнули телефон. Принаймні так відбувається у Полтаві.

Я схаменулася, що не сплатила рахунок, 11 числа, у суботу. Подалі від гріха побігла в банк і внесла гроші. На мій подив, у понеділок, 13 числа, мій телефон уже не працював. Подумавши, що банк переводить кошти три доби і вони просто ще не встигли дійти до компанії, я вирішила зачекати. Однак у вівторок і середу телефон продовжував мовчати.

Взявши апарат у сусідів, я подзвонила в «Укртелеком», щоб дізнатися, в чому річ. У розрахунковому відділі розповіли, що мої гроші отримали, бачать навіть день, коли я сплатила, і що, мовляв, вони не відключали телефон, адже не встигли покарати ще боржників попереднього місяця. І насамкінець, як це у них заведено, дали мені ще кілька телефонів інших підрозділів, у котрих, однак, також не знали, чому моя слухавка мовчить.

У четвер, знову скориставшись телефоном сусідів і обдзвонивши кілька нових підрозділів, я, нарешті, отримала номер служби ремонту, де автовідповідач відказав, що мій телефон відключено (увага!) за несплату. Я знову подзвонила до розрахункового відділу, а вони знову відповіли, що не чіпали мене із моїм телефоном і ні в чому не винні.

Обурившись абсурдністю цієї ситуації, я подзвонила до начальника полтавської філії. Його секретарка не схотіла з’єднувати мене з шефом, однак запитала, з якого приводу телефоную. Я розповіла про три дні поневірянь, вона попросила зачекати, і вже за п’ять хвилин (!) я знала причину відключення, ба навіть отримала пораду, що робити далі.

Річ у тому, що за три місяці до цього помер мій тато, на ім’я якого був зареєстрований наш телефон. Коли до монополіста дійшла ця інформація, він просто його відключив. Передбачалося, що хтось із членів родини мав прийти і переоформити договір на своє ім’я. Але ми цього не зробили, адже просто не знали про ці правила. Звісно, нас ніхто не попередив. Окрім того, ці три місяці ми справно вносили абонплату, тому в них не було підстав для таких радикальних дій.

Секретарка порадила звернутися до відділу із роботи з абонентами, пояснити їм ситуацію та попросити увімкнути телефон. Я так і зробила, однак там мені відмовили, аргументувавши, що в них є правила й телефон не буде працювати, допоки я його не переоформлю. На моє зауваження, що я взагалі-то заплатила за цю послугу, але вже кілька днів не можу нею користуватися, і хліб же їм у магазині віддають, коли отримають за нього гроші, мені відповідали одне: «У нас такі правила». А на моє інше зауваження, що могли би попередити усно чи письмово, сказали таке: «Наші люди працюють з 8 до 17 години, вони мали дзвонити, але якщо вас у цей момент не було вдома, це вже не наші проблеми». Зрозумівши, що немає жодного сенсу сперечатися, я запитала, що треба робити далі. Мені сказали взяти свідоцтво про смерть батька, свій паспорт, ідентифікаційний код і продиктували адресу.

У суботу я з півгодини марно шукала «Укртелеком» за цією адресою. Перехожі також не мали жодної гадки. Подзвонивши з мобільного по одному з телефонів, що у мене залишився, я записала ту саму вулицю, однак уже інший номер будинку!

Діставшись, нарешті, місця, я подала документи у віконце і пояснила ситуацію. Дівчина щось довго писала, а потім повернула документи і сказала, що я маю зробити копії, більше того — поквапитись, адже у них скорочений день, тому вони скоро зачиняються. Я знову озвіріла: невже у відділі з роботи із клієнтами не знали ЦИХ правил про копії документів чи їм просто важко було про це сказати?!

Я пішла шукати ксерокс. На додачу до мого «щастя» почалася страшна злива, а в мене не було парасольки. Коли повернулася до «Укртелекому» із ксерокопіями, була вся мокра і страшенна зла. І тут виявляється, що ми не можемо завершити процес переоформлення, адже я не маю при собі документа стосовно права власності на квартиру! Про цей документ я взагалі тоді вперше почула від працівника «Укртелекому»! Але добра дівчина сказала, що телефон мені все-таки увімкнуть, у понеділок, проте упродовж двох тижнів маю донести документ, а зараз підписати відповідне зобов’язання.

Апофеоз усього цього відбувся, коли вона простягнула мені дві квитанції. Одна, гривень на 15, за переоформлення договору, та інша, як зараз пам’ятаю, на 3 гривні 86 копійок, — за те, щоб увімкнули мій телефон! Я знову оскаженіла, відказавши, що й так віддала гроші, абонплату, однак вже цілий тиждень не отримую цієї послуги, то чому ж знову маю платити? А на це я отримала улюблену відповідь укртелекомівців: «У нас такі правила»…

Останнім штрихом до цієї нервової історії було те, що у понеділок мій телефон так і не запрацював, як мені пообіцяли. Довгоочікувані гудки у слухавці я почула лише у другій половині вівторка. Мій телефон не працював вісім з половиною днів.

Жанна КІСУНІНА