3

Станіслав Бєлковський: Я хочу отримати громадянство України, бо Росії уже не потрібен

— Суспільно-політична атмосфера в Росії не дозволяє людині моїх поглядів жити та спокійно працювати, - пояснює він Gazeta.ua- Тому я хотів би знайти для себе нову нішу в Україні. Багато років присвятив цій країні, розмовляю українською. Зараз вивчаю питання щодо отримання громадянства. Поки жодної відповіді не отримав. Все ще чекаю. Живу тимчасово в Берліні. Понад усе хочеться, щоб сучасна Росія стерла мене зі своєї пам'яті. Такі спогади добра не принесуть.

— Ви оголосили війну Путінському режимові?

-Моє бажання не варто розглядати як антиросійський крок. Не збираюсь воювати з Путіним. Мої ресурси та його – це дві великі різниці. Я не воїн, який йде на смерть проти президента. Моя позиція усім добре відома, ніколи її не приховував. З самого початку був проти анексії Криму, проти війни. Впродовж багатьох років жорстко критикував політику Путіна. Попри це залишаюсь патріотом Росії. Ніколи й гадки не мав, що колись доведеться залишити рідну країну.

— А вам раніше пропонували прийняти закордонне громадянство?

— Були такі можливості. По батьковій лінії я етнічний поляк, а по материній - єврей. Проте ніколи не виникало бажання покинути Росію. Навіть з огляду на численні публічні конфлікти з представниками правлячої еліти. Це моя перша спроба залишити батьківщину. Ніколи не вважав себе великою людиною. Швидше - пересічний свідомий громадян, якому не подобається те, що коїться в його державі. Ми втрачаємо крихти надії на те, що в найближчій історичній перспективі влада в Росії зміниться мирним шляхом.

— Яка кількість росіян готова прийняти українське громадянство?

— Статистики не знаю. Серед моїх знайомих така перспектива виглядає доволі привабливою. Деякі представники активної частини російського суспільства, які незадоволені тим що відбувається в країні, хочуть отримати новий простір для креативної діяльності в України. Моє бажання - це виключно особисте. Думаю, буду корисний Україні. Якщо хтось з росіян захоче запитати мене про досвід отримання громадянства, то підкажу за можливості. Але на цьому не будуватиму антиросійську політичну кампанію. Рівень невротизації в Росії зараз такий високий, що стає небезпечним. Дуже добре усвідомлюю різницю мого масштабу та російської влади.

— Чим плануєте займатись в Україні?

— Культурними проектами. Зокрема, пропагувати російську культуру. Адже в новій європейській Україні, яка виникне після всього цього конфлікту, російська мова та культура стануть невід'ємними частинами суспільного контексту та національним активом. Протиріччя між україномовними та російськомовними людьми щезнуть. Моя ціль - примирити народи.

— Йти у велику політику не збираєтесь?

— Я не політик і не намагатимусь втиснутись в українську політичну орбіту.

— Чого не вистачає освіченим росіянам, інтелектуальній еліті, яка покидає батьківщину і шукає щастя по всьому світові?

— Все те, що відбувається в Росії, не можна назвати поверненням до Радянського Союзу. Не зважаючи на тоталітарну систему, інтелектуальне життя в СРСР було досить жвавим. Сьогодні ми спостерігаємо спрощення Росії. Переважною силою в країні стають гопники. Руйнується освіта, не дуже здорова ситуація у культурній сфері. Я не звинувачую в цьому Володимира Путіна, адже не варто перебільшувати його роль. Він не сильно впливає на тренди, які виникли ще в 1990-х роках. Росія все глибше занурюється в соціальний песимізм. Ситуація в Криму тільки закріпить ці настрої. Тому активні та освічені люди шукають кращої долі за кордоном.

— Що очікує країну, інтелектуальна серцевина якої поступово від'єднується він неї?

— А яка доля може бути в країни, яку залишає інтелектуальна еліта. Прогноз сумний. Найгірше те, що пріоритети в державі не пов'язані з креативними людьми. Головна цінність - гроші. Влада не опирається на інтелектуальну частину суспільства. Що ж у такому випадку можна зробити! Сил протистояти цьому зараз немає. А працювати на Кремль – не кожен зможе.

— Чи можна створити в Україні соціокультурний та політичний простір, який притягуватиме до себе інтелектуалів та соціальну активних людей?

— Будь-яка еліта формується за рахунок формулювання пріоритетів. Суспільство розвивається, коли йому дійсно потрібні мізки, знання, наука, креативні ідеї. Якщо Україна обере такий тренд, то шанси на створення національної держави європейського, а не радянського зразку, дуже високі. Розумію, зараз Україні боляче втрачати Крим, але головне – не повторити помилок 2004 року. Мені здається, що лідери Майдану розуміють - на 100% довіряти політикам не можна. Їх треба контролювати. І тут виникає нове вікно можливостей. Цим слід скористатись, аби прискорити шлях України до самої моделі національної української державності. Переконаний, що російська культура та мова у процесі великого побудови нової української ідентичності теж відіграє свою роль. Не як інструмента експансії Кремля, а як величезний національний актив України.

— Велика частина культурної інтелігенції підтримує дії Путіна в Криму. Чому вони так відкрито не люблять українців?

— Це залежність від цінностей та фінансових преференцій путінського режиму. Адже президент РФ забезпечив ексклюзивні фінансові умови для існування певної частини культурної еліти. Я не вважаю, що всі ці люди дійсно ненавидять українців. В приватній розмові вони ніколи не підтвердять свою ненависть. Усі ці діячі пов'язані з Путіном певними зобов'язаннями та відпрацьовують свій хліб. Не треба перебільшувати реальну нелюбов росіян до України.

— Чи реально примирити два народи після анексії Криму?

— Погіршення україно-російських стосунків - це історична помилка, виправити яку буде не просто. Такі люди як я можуть сприяти примиренню, покращуванню відносин на рівні народів, не зважаючи на політичну атмосферу. Епохи змінюються. За останні 100 років історичний шлях надзвичайно прискорився. Надія завжди є.

— Якщо отримаєте українське громадянство, то у можливій україно-російській війні за кого воюватимете?

— Я ніколи не брав участь у війнах. На таке питання складно відповісти. Будь-який поганий мир кращий хорошої війни. Звісно, громадянином якої країни буду, ту і захищатиму. Завжди відкрито підтримував Україну в кримському конфлікті. Так що в Росії внаслідок розгорнутої піаркампанії отримав статус зрадника. Ніколи не відходив від своєї позиції і не відійду, навіть з огляду на всі ті проблеми, які накликав на себе.

— А до Криму цього літа поїдете відпочивати?

— Люблю Крим, проте не хочу рухатися в напрямку Москви взагалі. Розумію, що офіційній Росії я не потрібний. Звісно, залишається частина інтелігенції, яка співчуває моїй позиції, а я співчуваю їм. Користуючись нагодою, прошу усіх громадян України, які вважають, що можу бути корисним для України, підтримати мої прагнення, бо від цього багато залежить.
 

Спілкувалась Романія ГОРБАЧ,

Gazeta.ua