3

Повернімо Київ киянам! Повернімо собі надію

Сьогодні вінцем такої ординської політики стало свавільне небажання проводити вибори в Києві. Привид нового Майдану мабуть сильно лякає Януковича. Він справедливо вважає що та сила, яка завоює довіру людей в столиці — виграє і Україну.

Влада не йде на жодні компроміси з народом і готова йти до кінця з метою довічно зберегти систему на чолі з Януковичами.

Вихід слід шукати тільки в максимальній мобілізації і консолідації наших зусиль, в об’єднанні трьох парламентських опозиційних партій, політичних і громадських організацій поза парламентом, приєднанні інтелектуалів і моральних авторитетів, а, найголовніше, у включенні в політичний процес самого народу. Останнє критично важливе для перемоги над режимом, відновлення демократії та здійснення європейського цивілізаційного вибору. Це стане інструментом перезаснування в Україні державної влади та суспільно-економічних відносин.

Поки ми бачимо, що люди не підтримують Януковича, співчувають опозиції, але активно виходити на її підтримку не поспішають. Головна причина — брак довіри до опозиції, відсутність в опозиції чіткого плану дій, брак довіри один до одного у громадян.

Для того щоб зрушити ситуацію з місця треба зробити декілька кроків:

1. Не можна бути тільки проти режиму, треба сказати, за що ми виступаємо. Якої Української держави прагнемо?

2. Необхідно негайно відновити комунікацію з громадами, створити горизонтальні мережі спротиву і взаємодопомоги в кожній спільноті. Це дасть відновлення довіри між громадянами, 
громадськими діячами та політиками.

3. Почати треба з Києва, з самоорганізації громадян по мікрорайонах, кварталах і адмінрайонах. В Києві ситуація найгостріша, тут з третього червня не буде легітимної влади. Громада мусить взяти долю міста в свої руки. Київ має стати прикладом для всієї України, як він це робив в 1990–1991 та в 2004 роках.

4. Треба створити структури самоорганізації в кожному регіоні України без поділу на політичні партії, організації, без амбіцій та взаємопоборення. Створити широкий позапарламентський рух в підтримку боротьби за нову Україну.

5. Варто звернутись за підтримкою до всіх інтелектуалів та моральних авторитетів, які готові таку підтримку надати. Забезпечити організаційну взаємодію «реєстрової» опозиції, позапарламентських сил та громадського сектору.

6. Слід відмовитись від добору кандидатів до майбутньої Київради тільки від трьох опозиційних парламентських сил.

7. Необхідно вимагати від опозиції якнайшвидше визначитись з кандидатом в мери Києва і єдиним кандидатом на посаду Президента України. Якщо опозиція буде затягувати, тоді оголосити праймеріз (серію відкритих зборів) на яких громадяни самі визначать кандидата.

Почнімо з Києва! Кияни! Долучайтеся до проведення зборів за місцем проживання та обрання делегатів на загальнокиївські збори.

Тарас СТЕЦЬКІВ,

Володимир ФІЛЕНКО,

польові командири Майдану