8

Три теплі дні у листопаді 2011

З похолоданням найчастіше пригадується дитячий анекдот про білого ведмежатка, яке шукало свої бурі корені, оскільки дуже мерзло. Чому українці не впадають у зимову сплячку, як бурі ведмеді? Цього року я знайшов "персональну" відповідь. Ми не могли проспати три важливі дні у листопаді.

22.11.11 - ми всьоме святкували. Ця річниця була особливою. Щасливе число? В інтернеті і при зустрічах усе було майже так, як і сім років тому. Тепло, по-дружньому, по-справжньому. Ми не звертали уваги на тролів та інших потвор, ми були зосереджені на головному. Я особисто, як і всі, пригадував свій "персональний" Майдан. Мій був у Харкові. До нас тоді прилетіла польська менеджерка Йоанна, яка за гроші польських платників податків мала допомагати театру "Арабески". Але ми сказали Йоанні, що театр зачиняється і ми мусимо бути на вулиці, це значно важливіше. Йоанна жила з нами на Майдані, пишучи репортажі до "Ґазети виборчої", розповідаючи світу про Харків. Моя "персональна" харківська бабуся приходила в табір помаранчевих із гарячою відвареною картоплею та двома термосами. Потім вона ці термоси по черзі наповнювала чаєм. Мої "персональні революційні спонсори" - це торговці з ринку "Барабашово", які принесли перші гроші, коли стемніло. Вони чесно сказали, що бояться приходити вдень. Але пару тисяч гривень тицьнули нашим дівчатам із проханням не здаватися. Син моїх друзів, якому було 8 років, постійно плакав, він чомусь був переконаний, що всю родину вб’ють, якщо до влади прийде Янукович, він просив своїх батьків: "Ходімо на Майдан! Пооремо за Ющенка".

26.11.11 - запалюючи свічки та фіксуюючи свідчення друзів про те, що саме цього року, без патронатів жодних президентів, свічок пам’яті всюди побільшало - мені було особливо тепло. Я був у Харкові в цей день. Набирав картоплю у погребі, який схований під гаражем, а у попередні роки під "сараєм", який належить моєму тестю. Він пережив голод 1946-47 років. Цей погреб знаходиться в центрі міста. Насправді їх два. Тесть до сьогодні зберігає там харчі. Коли я тільки приїхав до Харкова і потрапив у спальні райони, мене здивували якісь труби в подвір’ях, що стирчать із землі. Нічого подібного не бачив, наприклад, на Сихові у Львові. Виявилося, що мешканці спальних районів Харкова і досі мають схрони в землі. Ні, не криївки, тобто криївки, але для харчів.

27.11.11 - ніколи не чув раніше про день народження Юлі. Нарешті в українському інтернеті значно більше людяності, ніж пустопорожнього базікання.

Дорога Юліє Володимірівно, я вірю в те, що наступний день народження ви зустрінете в Дніпропетровську, або там, де забажаєте. Мені завжди подобалося, що, чим гірші обставини, тим краще ви виглядаєте. Але це не завадить мені вас критикувати, якщо ви станете нашим президентом. Бажаю вам, щоб до вашого майбутнього владного кабінету всі хотіли принести стільки ж квітів, як і в цей день народження.

Отже, "помаранчі" для нас, свічки пам’яті мертвим та ненародженим, квіти для Юлі - таким був минулий тиждень.

P.S. Синоптики обіцяють теплий грудень.

P.P.S. Найгірші прогнози справдилися. Вони вбили шахтаря у Донецьку. Яким буде наступний тиждень?

Михайло БАРБАРА