7

Відеократи, або Сни наяву

ТБ стало основним джерелом інформації для більшості громадян та поставило під сумнів традиційні моральні цінності.

Сучасна людина залежна від ТБ і проводить біля екрану набагато більше часу, ніж для задоволення потреб в інформації. Споживаючи продукт медіабізнесу, вона не може реально оцінити характер його дії на психіку і продовжує споживати телепродукцію навіть, якщо усвідомлює негативний вплив від неї. Для визначення могутнього впливу ТБ на громадян у світі запровадили термін «відеократія» - влада відео та телебачення.

ТБ створює певну «Матрицю» ілюзорного світу, порівняно з якою реальність має набагато менш яскраві барви та стає нецікавою. Парадоксально, але часто телевізійники-маніпулятори самі починають вірити в те, що вони демонструють на екрані, стаючи таким чином жертвами своїх же маніпуляцій. Вони не тільки створюють сни наяву для мас, а й самі починають жити в них: фактична реальність деформується фантазіями. Те, що з’являється на екрані стає реальністю для більшості.

Для вдалої маніпуляції треба зруйнувати психологічний захист людини та її можливість критично аналізувати інформацію. Також маніпулятор має максимально ізолювати глядача від альтернативних джерел інформації. Це легко досягається у тоталітарному суспільстві, але реально і у демократичному. Варто лише створити ілюзію плюралізму каналів. Для цього й досягається видимість великої кількості телеканалів. Але ж насправді вся система підпорядковується інформаційним установкам, які формують лише декілька гравців медіа-бізнесу, залежних від сильних світу цього.

Зараз, наприклад, в нашій українській «Матриці» намагаються створити ілюзію наявності радикальної опозиції. Але реально вона все ж обмежить свою боротьбу питаннями, які не зачіпають основ нинішнього владного укладу і її завжди легко буде звинуватити у нібито «сепаратистській загрозі». Нагадаю, що Кучма виграв президентські вибори-99 лише через нібито «комуністичну загрозу», яка була абсолютно штучною. Зараз намагаються розіграти ту саму карту, просто дійові особи та картинка змінилися.

Для створення віртуальної реальності ТБ використовує принцип демократії шуму. Якщо проблему неможливо приховати взагалі, її загублять в хаотичному потоці інформації. Щоб створити ілюзію наявності свободи слова деяким каналам дозволяють гостро критикувати, але не вибудовувати цілісне уявлення про нинішню ситуацію в державі.

Телебачення має здатність знищувати різницю між правдою і брехнею. Служба BBC свого часу проводила експеримент: відомий політичний оглядач Робін Дей підготував два варіанти виступу на одну і ту ж тему: правдивий і неправдивий. Обидва варіанти передали в газеті «Дейлі Телеграф», на радіо BBC і в телепрограмі. З 31,5 тис. людей відрізнили правду і брехню 73,3% радіослухачів, 63,2% читачів газети і лише 51,8% телеглядачів. З цього можна зробити висновок: відрізнити правду від брехні в теленовинах практично неможливо. Як зазначив керівник проекту, «справжній брехун знає, що потрібно дивитися в очі співрозмовникові», пише російський дослідник маніпуляції свідомістю Сергій Кара-Мурза.

Отже, лише якщо громадяни, яких телебачення ще остаточно не перетворило на натовп, усвідомлять загрозу і ступінь маніпуляції своєю свідомістю, ефективність політтехнологій помітно зменшиться.

Але політтехнологи обов’язково придумають щось нове.

Артем СТЕЛЬМАШОВ