3

Вік Джульєтти

Народ, зрозуміло, обурився, прочитавши скандальні заголовки в пресі про це. Я думаю, якщо провести соціологічне дослідження серед обурених, то перед в ньому держатимуть поважні батьки дочок і 15-річні підлітки. Так буває, що з якоїсь окремої соціальної ініціативи погляди ультралівих і вкрай правих цілком збігаються.

У цілому, якщо розглядати законотворчість пана Шемчука в сфері моралі, то вона а) має свою історію — і дуже зграбну з точки зору євростандартів, б) як у кваліфікованого юриста, професійно грамотна. Але факт, висмикнутий з контексту, а особливо громадська реакція на нього, дуже кумедні й можуть бути повчальними.

Зрозуміло, важко утриматися від роздумів на тему, чи досягла наша країна віку статевої зрілості та як можна кваліфікувати дії, вчинені з нею сусідами. І чи є її грайлива поведінка підлітково-провокуючою, чи цілком усвідомленим способом заробітку. І чи не є політична агітація всередині країни актом педофілії, враховуючи інфантильність суспільства. Або ж навпаки, геронтофілією, якщо згадати «улюблених бабусь» і всіляке задобрювання літніх людей перед голосуванням з метою схилити їх до розпусних політичних дій.

Але краще зосередитися на якихось демографічних та психологічних фактах, а потім з їхньою допомогою подивитися на проблему — якщо це взагалі проблема. А коли проблема, то для кого?

Діти становлять 20% населення України — це близько 9,3 млн у віці від 7 до 16 років. Як показало дослідження проекту Health Behaviour in School-Aged Children (HBSC), жити статевим життям у віці 15 років почали 24% дівчат і 30% юнаків. У таких опитуваннях зазвичай враховують, що дівчатка сильно занижують свої «показники», а хлопчики — завищують.

У більшості європейських країн планка сексуальної згоди нижча, ніж в Україні. В Іспанії — з 13 років. В Австрії, Німеччині, Португалії дозволено займатися сексом із 14 років, у Франції, Румунії, Данії — з 15 років. А в Швейцарії продаються презервативи для підлітків 12–14 років (45 мм).

Ну а шекспірівській Джульєтті було 14 років. Звідси й усі пристрасті.

Нагадаю те, про що ми і так знаємо. Початок статевого життя в 12–14 років — звичайна річ для міських підлітків. Вік перших статевих контактів знижується в усьому світі, тому що це — маркер початку «дорослого» життя. Слова «секс» і «порно» давно входять до п’ятірки найпопулярніших запитів, зроблених в Google користувачами, молодшими за 18 років. До 20 років секс уже особливо і не цікавий — так, наче рукостискання. Ранній секс — основа підліткового престижу. Чим тепліший клімат, тим раніше відбувається біологічне дозрівання.

Інтернет? Через доступність інформації є необмежена можливість реалізації себе у віртуальному просторі: можна на словах сказати й запропонувати все, без образ і засудження. Це знімає моральні пута. Але коли вгамовується сексуальний голод (переважно вручну), вже немає потреби в реальних контактах. Тому флірт і віртуальне сексуальне спілкування без зусиль, часових і грошових витрат — це ще не актуальність, але вже недалеке майбутнє, це світ підлітків і людей з підлітковим мисленням.

З біологічної точки зору це все як мінімум вторинне. Природа облаштувала людину таким чином, щоб її поведінка незалежно від її бажання цікавила протилежну стать, інакше людство вимерло би як вид. Так само воно б вимерло, якби люди в питаннях розмноження керувалися релігійними та моральними критеріями (християнство, наприклад, до V ст. проповідувало аскетизм і не визнавало шлюб).

Ця статеворольова поведінка вмикається не головним мозком, а спинним, а вмикачем є інстинкти продовження роду і збереження виду. Тому, біологічно дозріваючи, дівчатка на ранньому етапі й гарнішають (та й розумнішають) швидше, ніж хлопчики. Якщо вони готові бути матерями, то їм потрібно краще метикувати, бо всіх дуреп давно зжерли шаблезубі тигри й печерні ведмеді, провівши необхідний природний відбір. У школі це особливо помітно. Але ця програма фізіологічного розвитку призначена аж ніяк не для однолітків, а для розвиненіших здобувачів мамонтів, грантів та інших ресурсів.

Можна засуджувати за цинізм нацистську інкубаторну програму продукування дітей «Лебенсборн», але й в інших країнах аж до ХІХ ст. ніхто юних дівчат (та й хлопців) не питав про їхній особистий вибір і уподобання. Вікторіанська мораль, про лицемірство якої багато писалося, у психологічній основі своїй мала звичайні конкурентні ревнощі — це можемо і сьогодні спостерігати у висловлюваннях старшого «морального» покоління.

Нині Європа вже не хоче більше розмножуватися, як би це не стимулювали національні уряди, але біологічні програми про це нічого не знають і підлітковий секс став звичайним явищем. У світовій соціальній культурі переважає концепція «одновіковості», Uniage — всім незалежно від віку належить все.

З огляду на такі обставини, перед урядами різних держав, у тому числі України, постає складне завдання: визнавши очевидне, зберегти контроль над процесом дітонародження.

І тут несподівано на боці «реакції» виявляється (принаймні на словах) більшість громадян, чия потенція часто вже залишає бажати кращого. Водночас ці громадяни є активними споживачами та спонсорами раннього, на їхню думку, сексу.

Є пропозиція, і є попит. Та ця пропозиція має нюанс, який неможливо відрегулювати юридично. У нашому суспільстві відсутнє кохання.

Якщо подивитися динаміку природного скорочення населення, підкорелювати з розлученнями, самогубствами, хворобами та збоченнями, то матимемо невтішний висновок: років через 100 українці як нація тихо зникнуть.

Тому що основа підліткового запиту на секс — насправді запит на кохання, на душевне тепло й увагу. Це така ж «еволюційна пастка», як і оргазм, але біохімія людини не реагує на жодні наукові рекомендації, від кого б вони не виходили.

В Україні діє закон, що встановлює кримінальну відповідальність за статеві стосунки з неповнолітніми, однак досягнення статевого дозрівання не прописано фіксованою цифрою. Чи досягла людина статевої зрілості, визначає судово-медична експертиза у конкретних випадках.

Але яка експертиза, які депутати в змозі визначити потребу в коханні?

Олег ПОКАЛЬЧУК