3

Столиця перша – проте не остання. Або про те, що було б, якби Харків залишився столицею

А дехто навіть подейкує про особливий психологічний „комплекс” харків’ян як людей, у котрих столицю відібрали. Звичайно, історія не знає слова „якби”. Але фантазувати вона не забороняє. От що було б, якби Харків так і лишився столицею України?

Трохи історії

Столицею Радянської України Харків став бурхливого сімнадцятого року. І відтоді став швидко розвиватись, за лічені роки „відірвавшись” від інших міст республіки. Чого варте хоча б будівництво першого радянського хмарочосу – Держпрому! Шістдесят три метри заввишки, зі скла та бетону – красень Держпром пережив війну. Німці не змогли його ні підірвати, ані спалити. Держпром, майже не змінений до сьогодні, гордість Харкова і взірець архітектурного конструктивізму. Коли рили котлован будівлі в ньому знайшли рештки мамонта. Радянський „кобзар” Маяковський вбачив в цьому неабиякий символ – і написав своє відоме:

„Где вороны бились, над падалью каркав,
в полотна железных дорог забинтованный,
столицей гудит украинский Харьков,
живой, трудовой и железобетонный”

Втім, наразі історія Держпрому не настільки славетна. Вже багато років поспіль культову будівлю не можуть відремонтувати. Ще за часів президентства Леоніда Кучми до приїзду гаранта урочисто здали оновлений фасад „хмарочоса”. А от „задник” президентові так і не показали. А він і донині обшарпаний і страшний.

Місто - не герой

Неабияку „пляму” на історію радянського Харкова наклала війна. Адже місто у німців доводилось відбивати двічі. Саме через це Харків так і не отримав почесного зівання міста-героя. (Добре пам’ятаю, як я переймався з цього приводу, коли був піонером). Ймовірно, це також остаточно позбавило місто шансів знову стати столицею, адже під час війни на нетривалий час український уряд повернувся до Харкова, проте коли почався черговий наступ німців – знову залишив його.

А якби не залишив?

Тоді після війни Харків почав би розвиватись ще стрімкіше. А надто – під час вже новітньої історії, з початком суттєвого впливу на події в державі приватного капіталу. Маю сміливість думати – сучасний Харків-столичний в архітектурному плані виглядав би набагато краще Києва. Адже школа архітекторів тут дуже потужна. І забудувати місто так бездарно, як забудували справжню столицю, сподіваюсь, не вийшло б. Звичайно, Харків міг би теоретично „переплюнути” столицю нинішню – за кількістю населення. Адже науковий, культурний, студентський, а ще й державний центр України навряд чи обмежився б мільйоном „з хвостиком” мешканців. Втім, все це спрогнозувати неважко. Набагато складніше відповісти, чи дала б щось „столичність” Харкова українській державності.

Краще чи гірше?

За часи незалежності яскравих діячів державного масштабу Харків, як це не прикро,Україні так і не дав. Крім Євгена Кушнарьова, який трагічно загинув у лісі на полюванні. Решта політиків – вихідців з Харкова до його рівня дуже не дотягують.

Натомість, Харків як столиця, ймовірно, ще більше потрапив би під вплив проросійських політиків. Адже географічне положення, російська мова як головна в місті і ще багато історично зумовлених чинників, ймовірно, зробили б Україну зі столицею у Харкові – не Росією, але більш близькою до неї, ніж зараз. Чимало експертів переймались вже і таким питанням – чи могла б взагалі відбутись у Харкові Помаранчева революція? Місця на місцевому майдані Свободи набагато більше, ніж на київському майдан Незалежності, але чи встигли б зайняти його прихильники саме Ющенка? Або близький Донецьк виявився б швидшим і замість Помаранчевої, ми мали б Революцію Блакитно-білу? З подальшою ще більш тотальною узурпацією влади і політичними репресіями? Боронь Боже, як-то кажуть.

Не дарма

Тож не дарма історію переписати не можна, хоча дехто інколи і прагне. І добре, що історики не знають слова „якби”. Адже все в житті відбувається не дарма. І якщо Харків не став столицею – це означає лише те, що в планетарному гороскопі для нього було виписане інше. Проте харків’яни завжди пам’ятають, що їхні пращури жили у столиці. І тому трохи по-іншому люблять своє рідне місто. Незважаючи на усі випробування історичної і політичної долі, які останнім часом звалились на їхні, тобто наші голови.

Андрій БАРТАШОВ, Харків