За інформацією ZN.UA, столична влада вже знайшла вихід зі скрутної ситуації зі скандалом навколо будівництва на Пушкінській, 7: споруду таки буде знесено. Але після того, як її добудують.
Суть в тому, що якщо знести її зараз, то інвестор не має права на компенсацію з бюджету. А коли об’єкт буде добудовано, то влада його голосно і урочисто знесе — на радість рейтингу Олександра Попова. А потім тихо і швидко вибачиться перед інвестором, і як компенсацію виділить йому рівноцінну збиткам земельну ділянку.
Екс-мер Києва Олександр Омельченко в інтерв’ю ZN.UA визнав, що будівництво на Пушкінській, 7 — це справжній скандал.
«Мене, щоправда, в цьому контексті ніхто не згадує — будівництво розпочалося після мене. Але ж дозвіл Київрада дала при мені. Я про це ще не говорив. Але зобов’язаний сказати правду, щоб остаточно поставити хрест на цьому ганебному об’єкті», — сказав він.
О.Омельченко зазначив, що Вагіф Алієв викупив об’єкт вже потім. «Спочатку був мій зам Іван Хоменко і на той момент голова бюджетної комісії Київради Володимир Присяжнюк, — розповів екс-мер. - Я глибоко поважаю Івана Андрійовича, який вже пішов від нас. І дуже довіряв йому свого часу. Він мене переконав, що проект потрібний, і сесія прийняла рішення відвести цей куток під будівництво ... музею мерії заввишки у три поверхи. Щоб не вище будівлі Російської драми. Проте всієї правди мені на той момент не сказав — Бог свідок — на другому-третьому поверхах були заплановані офіси. Ну а потім, уже при Черновецькому, зіпсували весь проект, перепродали Алієву, музей викинули і поставили цю дику коробку. І це більший гріх, ніж будинок на Грушевського. Коли Попов з Целовальником заявили, що будівлю знесуть, я відразу їм передзвонив і визнав свою помилку. Це була їхня сильна заява».
Говорячи про причини, через які будівництво досі не припиняється, О.Омельченко зазначив: «Тому що боротьба між Поповим і Алієвим рівна. Я не знав і не знаю цього пана. Знаю власників „Епіцентру“, „Метро“ ... Пишаюся тим, що повірив у їхній бізнес колись. А Вагіф Алієв був одним з інвесторів реконструкції Бессарабки, на яку, зауважте, не було витрачено жодної копійки з бюджету. Більше ми з ним не перетиналися. Я симпатизую Попову, але є одне але: якщо сказав, що не буде цього будівництва, значить, його не повинно бути! А то сьогодні вже читаю в газетах — і Кучуку важко, і Целовальнику не під силу ... Тут треба залишити підвал і два поверхи, щоб будівля вписалася в історичний контекст. Тут ніякого закону не потрібно, достатньо одного бажання Попова».