4

Булгаков, «Біла гвардія» і Україна

«Той, хто не твердий у своїх переконаннях, після його перегляду, напевно, навіть міг би стати більшовиком» - казав Геббельс після перегляду радянського фільму «Броненосець «Потьомкін» Сергія Ейзенштейна. Міністр пропаганди нацистської Німеччини чудово знав: в руках талановитого митця будь-яка ідеологема перетворюється на шедевр.

Уявіть собі картину, намальовану художником рівня Рєпіна, де зображені бандерівці, які ріжуть дівчат-росіянок, за те що ті росіянки. Рука майстра – у всьому. Образи – вражають. Динаміка картини неймовірна. Трагізм моменту не лишає байдужим нікого. Шедевр? Шедевр. За винятком того, що намальоване – брехня і пропаганда.

Про Булгакова треба не забувати таке. У 1919 р. Міхаіл Булгаков був мобілізований до Дієвої армії УНР, проте дезертирував і невдовзі приєднався до білогвардійців генерала Денікіна. Так, проти української армії він не воював, але вчинок сам собою говорить про те, хто Булгакову був ближчий за переконаннями – ті хто боровся за незалежну Україну, чи ті для кого України «нєт, нє била і нє будєт».

Стосовно роману «Біла гвардія». Безумовно дивовижний, з погляду художнього, з погляду історичної достовірності роман нечувано маніпулятивний. З роману складається враження, що гетьманська Україна – то була німецька маріонетка, що склалася виключно з волі німців. Брехня. Україна проголошена була ще до приходу німців і визнати Україну довелося навіть більшовикам – хай навіть у вигляді свого маріонеткового утворення, УРСР.

З роману складається враження, що у гетьмана не було війська, на яке той міг би обпертися. Брехня. На боці гетьмана залишилися і продовжували битися частини Сердюцької дивізії, Полтавського корпусу, окремі полки Чернігівського та Волинського корпусів, 2-а кавалерійська дивізія. Звісно перевага була не на боці гетьмана – тому він і програв.

З роману складається враження, що «рускую армію» гетьман почав формувати з початком повстання і що Київ захищала тільки вона. Брехня. Київська добровольча дружина генерала Кірпічьова (а саме її описав Булгаков) була сформована ще ДО повстання, з офіцерів військового часу (тобто таких, які не мали повноцінної військової освіти) і які прийняли громадянство України! Булгаков явно свідомо забув, що «чесні офіцери», якими він так захоплювався, піднявши триколор над казармою, зламали зразу ДВІ присяги – ту, яку давали коли отримували громадянство і ту, яку давали при вступі на службу до гетьманських силових структур.

Не б’ється і з чисельністю. Добровольчої дружини в Києві було всього 800 багнетів, тоді як гетьманських сил, що воювали під синьо-жовтими прапорами: чотири сердюцькі полки, окремі курені (батальйони) Київського корпусу гетьманської армії, Інструкторська школа старшин, бійці Охоронних сотень Київщини. Загалом – до 7,5 тисяч багнетів і шабель.

Документи все це підтверджують. Чому ж про все це забув Булгаков? Бо він просто повторив тези з білогвардійських листівок, що їх поширювали Києвом прибічники «єдінай і нєдєлімай». І тези його виявилися в нагоді не тільки для білогвардійців, а й для більшовиків.

Скажіть, от вам ніколи не було дивно, чому написані по «Білій гвардії» «Дні Турбіних» вільно демонструвалися в СРСР? Вистава ж білогвардійців вихваляє?!

А я от знаю мінімум про один випадок, коли гетьманці намагалися об’єднати зусилля з білогвардійською еміграцією проти більшовиків (і тільки проти більшовиків), але об’єднання не сталося, бо до міста, де мала відбутися зустріч, завітала радянська театральна трупа з «Днями Турбіних». І – все. Білогвардійців – повен театр, а гетьманці з білими після того в одному будинку перебувати гидували.

Більшовики гарно знали, хто для них ворог найбільш небезпечний. Вони гарно пам’ятали, що не скорилися їм Польща і Фінляндія, чиї уряди зробили ставку на здоровий націоналізм і закликали громадян долучатися не до правильних соціалістів проти неправильних (як у ДА УНР проти більшовиків), а закликали боронити власну країну проти зайд. Аби роздушити український націоналізм, вони готові були на все – розпіарити анархіста Махна (аби убити пам’ять про отаманів), прийняти на службу колишніх Січових стрільців Коссака і Букшованого, ставити вистави про білогвардійців… Результат – все спише.

Тому так, «Біла гвардія» дуже майстерно написаний твір – тільки описує він брехню. І написаний він переконаним імперцем. І так - Булгаков ніколи й ніде не відгукувався негативно про українців, як таких. Але й Бузина про нас всіх негативно не відгукувався. Хіба ні?

Дмитро "Калинчук" Вовнянко