2

Крим напередодні трагічної річниці 18 травня. Криза по-кримськи, що наростає

Лояльність та кадри

Ще наприкінці лютого 2012 р. член президії ВР АР Крим, депутат від ПР, Рустам Темиргалієв озвучив фразу, яка значною мірою характеризує кадрову політику і загальні підходи до вирішення найрізноманітніших складних або навіть конфліктних ситуацій в цьому регіоні, та й у країні загалом: – "у владі не має бути опозиційних до неї кримських татар".

Тобто, чиновники, які працюють на державній службі, нині не можуть бути за визначенням симпатиками інших політичних сил, аніж "партії влади". Відповідний слоган щодо створення подібних "міністерств одноманітності" було втілено в тому ж Криму в дію, попри начебто логічне розділення державної служби і партійного будівництва. Так, ще наприкінці минулого року та на початку 2013-го в Криму відбулися звільнення низки посадовців, які не вписувалися до схем лояльності, були афілійовані до Меджлісу, або входили до його складу.

Кульмінацією протистояння між кримською владою та Меджлісом вже не тільки щодо виконавчих крісел, а й у вищому кримському представницькому органі стала втрата посади наприкінці лютого 2013 р. голови Постійної комісії Верховної Ради АРК із міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян Ремзі Ільясова, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу. Виходячи з підрахунків Меджлісу, то вже було 22 звільнення їхнього висуванця. За даними одного з досліджень кадрової політики в АР Крим, з 1101 особи, які працюють в органах виконавчої влади, 92 є представниками кримських татар, 8,3%, а без урахування Рескомнацу, де традиційно працює більш за все кримських татар, їхня представленість становить не більше 7%.

Курс на кризу?

Ситуація у взаєминах між офіційним Сімферополем і Меджлісом впевнено продовжує погіршуватися. Влада тримає курс на послаблення і розкол Меджлісу. Назагал нинішні події значною мірою відрізняються від кризи 90-х, коли Меджліс знаходився в протиріччях з кримською владою, яка час від часу дивилася в бік сепаратизму. Але тоді офіційний Київ займав більш гнучку позицію і фактично в багатьох питаннях підтримував позицію саме кримських татар, не граючи на розкол так відверто.

Сьогодні все відбувається по-іншому, адже негативні установки на послаблення політичного керівництва кримських татар ймовірніше за все виходять саме з печерських пагорбів та Банкової. "У нас багато розбіжностей з президентом і його оточенням. По-перше, президенту не подобається, що рішення з багатьох політичних питань Меджліс приймає самостійно. І найчастіше позиція Меджлісу не співпадає з його політикою", - вказував М. Джемілєв.

Курс на двомірність та специфічний розкол кримськотатарського політичного руху нинішнє українське керівництво взяло ще наприкінці серпня 2010 р., коли побачив світ Указ Президента України "Питання Ради представників кримськотатарського народу". Цей документ кардинально змінив рішення другого президента України від 18 травня 1999 р. десятирічної давності, якими "з метою більш оперативного вирішення політико-правових, соціально-економічних, культурних та інших проблем, пов'язаних з адаптацією та інтеграцією депортованого кримськотатарського народу в українське суспільство, невизначеністю правового статусу Меджлісу, обраного Курултаєм кримськотатарського народу, відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України", при президентові України було утворено Раду представників кримськотатарського народу як консультативно-дорадчий орган. З 2010 року Рада представників стала не обиратися, але призначатися президентом.

Варто зазначити, що тривалий час за урядування покійного прем’єр-міністра АР Крим Василя Джарти відповідний орган майже не працював, проте, з приходом до урядування Кримом А. Могильова цю дорадчу структуру було активно реанімовано, створено сайт Ради. А. Могильов у березні цього року заявив, що Меджліс кримськотатарського народу перебуває поза правовим полем України і він не працює з ним. Головний кримський очільник активно налагоджує спільну роботу з кримськотатарською організацією "Себат", опозиційною Меджлісу.

Прем’єр ще в 2012-му закликав їх на виборах голосувати за правлячу партію, натомість "Себат" всіляко підтримав кадрову чистку кримськотатарських чиновників, а Рада представників кримськотатарського народу при Президентові України разом з громадською організацією "Себат" анонсувала наміри вирішити земельну проблему в Криму, звичайно без участі Меджлісу. За даними, озвученими Рефатом Кенжалієвим, нинішнім Главою Рескомнацу, на сьогодні в Криму залишилося 63 галявини протесту, в тому числі 12 у Сімферополі, на яких числиться 17 429 осіб: кримських татар - 14382, "слов'ян" - 3047.

Прості рішення непростих проблем значною мірою відбулися внаслідок політичного позиціонування Меджлісу, як сили, що підтримує опозицію. Цей політичний вибір мав свою довгу та складну політичну історію. Влітку 2012 р. об'єднана опозиція і Меджліс кримськотатарського народу домовилися про співпрацю на виборах до Верховної Ради. Глава Меджлісу Мустафа Джемілєв був обраний до парламенту за списками "Батьківщини" під час парламентських виборів минулого року.

"Та хоча б взяти те, що ми відкрито підтримали на минулих президентських виборах кандидата, який зараз у в'язниці сидить", - вказував глава Меджлісу М. Джемілєв в одному з інтерв’ю у березні 2013 р., – "на парламентських виборах 2012 року Меджліс також виступив на боці противників Партії регіонів. Мабуть, президента це дуже засмутило і досі дратує. А з думкою Меджлісу на виборах рахується не менше 70% татар, які беруть участь у голосуванні". І подібні тенденції та позиція звичайно не залишилися непоміченими з боку ПР.

Інвентаризація протиріч

З одного боку офіційна влада сьогодні продовжує слідувати політиці послаблення впливу Меджлісу на процеси в Криму. Але з іншої сторони це починає шкодити вирішенню цілком прагматичних завдань, потенційно ускладнює і без того непрості економічні складові процесу інтеграції кримських татар. На початку лютого 2013 р. А. Могильов виступив з ідеєю організації Міжнародного форуму народів Криму, куди планується запросити представників всіх національних громад Криму, послів і дипломатів іноземних держав.

Це, - замість підтримки міжнародного форуму з проблем кримських татар, який мав на меті залучення допомоги для проектів у Криму. Ця пропозиція була озвучена ще 2 роки тому, але не знаходить жодної підтримки з боку українського політичного керівництва. Між тим самі представники нинішньої кримської влади говорять про проблеми різкого скорочення і недофінансування програми облаштування депортованих громадян. Так, з 2009 по 2010 рік з держбюджету недофінансовано понад 120 млн. грн. У 2011 тенденція продовжилася, - виділено всього лише 20 млн. грн., ситуація не покращилася й в 2012 році.

Неоднозначна позиція влади, яка повною мірою не усвідомлює стратегічність пріоритетів гармонізації міжетнічних відносин та потреби діалогу, незважаючи на політичні позиціонування та нинішню кон’юнктуру печерських пагорбів стала на заваді багатьом важливим речам у сфері меморіалізації пам’яті. Зокрема, нещодавно ВР відмовилась розглядати проект закону про присвоєння Міжнародному аеропорту "Сімферополь" імені дворазового героя Радянського Союзу, легендарного льотчика Амєт-Хана Султана. Документ отримав тільки 176 голосів "за".

Сьогодні напередодні чергової річниці депортації до кінця невизначеною залишається доля компромісної версії проекту Закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою", який було прийнято Верховною Радою України за основу 20.06.2012 р. Текст законопроекту внесено до порядку денного 2-ї сесії, проте це абсолютно не гарантує можливості його ухвалення. Щоб дійти подібних висновків достатньо просто передивитися стенограму попередніх обговорень законопроекту в парламенті 20 червня 2012 року, оцінити позицію ПР та нинішніх ситуативних союзників більшості з боку КПУ, коли один із членів фракції КПУ вкотре зазначав – що "депортація в тих умовах була кращим виходом із ситуації, ніж те, що могло статися з певною частиною кримськотатарського народу…". Коли радянізована й заіделогізована пам’ять, вкладена у суспільну свідомість більше ніж 60 років тому, впевнено та активно перемагає всі посилання на історичну правду.

У Криму так досі й не ухвалено рішення про надання статусу регіональної кримськотатарській мові.

Черговою кризою може стати ідея встановлення пам’ятника жертвам депортації кримськотатарського народу в Сімферополі, адже місцева влада уникає актуалізації увічнення трагедії саме депортації кримських татар як цілісного народу з території півострову, по-радянськи інтерналізує цю трагедію.

Значною мірою з подачі кримського керівництва в автономії було відзначено цього року два свята Хидирлез. Рада міністрів АРК - 10 травня, а Меджліс - 6 травня, хоча в попередні роки це було одне спільне свято для всіх. Досі існують голосні й болючі проблеми стосовно форматів відзначення 18 травня в АР Крим, трагічної річниці депортації кримськотатарського народу, що може дійсно створити доволі складні конфліктні проблеми в автономії в цей день. Складно передбачити розвиток подій, зокрема з огляду на досвід "вирішення" конфліктів, який мав місце у попередні роки приміром на Ай-Петрі.

Інвентаризація таких неоднозначних ситуацій по суті демонструє розгортання кризи на півострові, а відсутність повноцінного діалогу, неврахування цих складних перетинань проблем може в подальшому звести нанівець і питання інвестиційної привабливості півострову і різноманітні плани з його облаштування.

Юлія ТИЩЕНКО,

голова Ради Українського незалежного центру політичних досліджень