6

Фестиваль “Бурштиновий шлях”: шлях поліської щедрості

Цьогоріч він переїхав із першої станції маршруту вузькоколійки села Антонівки до райцентру - Володимирця. Точніше не самого райцентру, а його околиць. Три кілометри за районний центр - і ви на галявині, де з 24 по 26 червня лунали автентичний поліський спів, тішили око вишиванки, пахнули домашні страви та вабив до себе “сонячний камінь”.

31 гривню у касу однієї з рівненських автостанцій, майже три години у дорозі – і опиняєтеся в іншому світі. Весь Володимирець обвішаний вказівникми “Фестиваль”, тому заблукати складно. Щоправда, до самого фесту іще 3 км пішки, чи ж автостопом - це як кому більше до душі.

А тут вже - гуляй душа. Пісні, танці, частування, розваги та сувеніри - на будь-який смак. Аби гостям не було коли нудьгувати, три дні фестивалю поділили тематично: свято бурштину, чорниці та день традиційної поліської кухні.

Дивували приїжджих і насправді автентичним мистецтвом, і чималою кількістю "фабричних" сувенірів. Серед оригінальних виробів вирізнялися різноманітні прикраси, плетені кошики та лапті, вишиті сорочки, рушники та картини.

Ціни розраховані відразу на туристів. За вишиванку просили від 500 до 2 тисяч гривень. А от картини майстрині оцінили ще дорожче. Наприклад, за вишиту та оздоблену ікону Божої Матері просили 4 тис. гривень.

Менш коштовні сувеніри хоч і не відрізнялися оригінальністю, зате користувалися більшим попитом. Так само, як і страви, якими частували і задарма, і за гроші. Тут і вареники, і гриби, і сало, і мацик, і різноманітні юшки, і навіть горілка домашнього виробництва (“присмачена” різноманітними травами та навіть на бурштині настояна).

От прямісінько з “солдатської” кухні дівчата юшки наллють, а за кілька метрів у чистенькій кастрюлі й вареники доварюються, а ще за три кроки – готовий шашлик. Усе для дорогих гостей з властивою поліщукам щедрістю. Про смакові властивості приготованого у вас же на очах - говорити гріх. Тане у роті і ще хочеться.

Усе це під супровід давніх поліських пісень. Їх виспівують і професіонали (зі сцени), і аматорські колективи (просто сидячи під вишитими килимами у, здавалось би, практично повністю вишитих наметах).

А зовсім поряд на ваших очах плетуть лапті - їх розкуповують ще до того, як виріб готовий. Черга то розходиться, то сходиться знову, аби забрати готовий продукт. Те саме й з лозовими кошиками.

Для охочих рухливих забав - спортивно-туристична акція “100 км Полісся за 24 години”. Ті, хто наважився і пройшов цей маршрут, переконували - яскравіших вражень годі й шукати. А тим, кого злякала відстань у 100 км, пропонували коротші екскурсії. Вони не лише цікавинки краю презентували, а й ягоди-гриби позбирати можна було. Їх же у поліських лісах рясно.

Тим, кого на фест привело саме слово “бурштин”, теж було де розгулятися. Бурштинова виставка, що розташувалася у відчіпному вагончику вузькоколійки ("кукушки"), і око тішила, і гаманець спорожняла. Там і прикраси, і сувеніри, і міні-експозиція різноманітних видів бурштину, які видобуваються на Рівненщині.

Вже до третього фесту планується відкрити музей просто неба, присвячений видобутку бурштину. Лише тут можна буде і весь процес, і розмаїття сонячного каменю, який залягає на глибині 3-7 метрів, побачити.

Ірина НИЧИПОРУК,

фото автора