2

Чому хорвати ігнорують ЄС?

Вже майже 20 років від проголошення української незалежності політики та чиновники всіх мастей декларують «європейський вектор» розвитку країни. Заклики щодо євроінтеграції доводиться чути під час передвиборчих кампаній, робочих візитів, двосторонніх зустрічей на вищому державному рівні.

Пік наближення до європейської спільноти припав на 2004–2005 рр., коли перемогу здобула «помаранчева» команда. Від тодішніх керманичів лунали заяви про форсоване зближення з країнами ЄС та план дій щодо членства в НАТО

…Нещодавно Віктор Янукович пообіцяв якнайшвидше виконання Україною зобов’язань перед ЄС із запровадження безвізового режиму для українців на території європейської спільноти. «Сподіваюсь, що до проведення Євро-2012 (червень 2012 р. — Ред.) безвізовий режим з Євросоюзом стане реальністю», — заявив президент під час виступу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі.

Таким чином, для багатьох мешканців України літери «ЄС» стали символом «світлого майбутнього», кращого життя, такої собі «української мрії». На сьогодні тільки в Іспанії працює близько 80 тис. наших співгромадян.

А поки Україна знаходиться на задвірку ЄС, Хорватію активно агітують вступити до євроспільноти.

Проте, за останніми опитуваннями, лише 1/3 населення підтримує членство в Євросоюзі. Також у країні не вщухають антиурядові настрої. Наприкінці лютого 2011 р. тисячі людей вийшли на вулиці Загреба. Однією з вимог мітингувальників була відставка уряду на чолі з прем’єр-міністром Ядранкою Косор. Під час акції націоналістично налаштовані учасники спалили прапор ЄС.

На перший погляд, відмова від членства в Європейському Союзі є незрозумілою. З іншого боку, мешканцям Хорватії значно простіше перелічити недоліки, ніж переваги участі в євроспільноті.

По-перше, вступ до ЄС значно підвищить стандарти ведення бізнесу для місцевих підприємців. Це стосується якості товарів та послуг, а також збільшення податків, ставки акцизних зборів тощо. Як наслідок, суттєве зростання цін для населення. Разом з тим, реалізувати виготовлену продукцію підприємцям стане важче. А за відсутності спеціальних сертифікатів, відповідно до стандартів ЄС, узагалі неможливо та протизаконно.

По-друге, закордонний бізнес загрожує стабільності національної економіки. Хорватія багата на природні ресурси: поклади нафти й газу, мінеральні джерела, земельні угіддя тощо. Крім того, значну частину ВВП країни складають сфера послуг і туризм. Узбережжя Адріатичного моря є досить привабливим для туристів із Європи, які готові витрачати тут чималі кошти.

Сьогодні левову частку доходів отримують місцеві бізнесмени. У разі членства в ЄС хорвати побоюються приходу великого капіталу, який матиме потенціал скупити ласі шматки природних багатств, включно із землями вздовж узбережжя. Таким чином хорвати залишаться поза конкуренцією та будуть змушені приймати умови, нав’язані іноземним капіталом.

Третє. Уряд та партія влади Хорватії всіляко агітують за якнайшвидше приєднання країни до ЄС. Але такі заяви викликають недовіру з боку громадян. На їхню думку, однією з болючих проблем держави сьогодні є рівень корумпованості чиновників. Згідно з рейтингом міжнародної організації Transparency International, минулого року країна посіла 62-ге місце із 178 за показником корупції. Цікавим є те, що Україна отримала 134-ту сходинку, останнє, 178-ме місце дісталося Сомалі.

Отож населення Хорватії побоюється кабінетних домовленостей між представниками уряду і ЄС без урахування думки простих людей.

Четверте. Нещодавно, за мовчазної згоди ЄС, Гаазький трибунал засудив двох хорватських генералів — Анте Готовіни та Младена Маркача відповідно на 24 та 18 років ув’язнення. Їм інкримінують воєнні злочини на території Сербської Країни під час сербсько-хорватського збройного конфлікту в 1991–1995 рр.

У рамках спецоперації «Буря» з території самопроголошеної Країни хорватські військові примусово виселили понад 300 тис. етнічних сербів, ще близько тисячі осіб загинули або зникли безвісти. Звільнені землі хорвати інтегрували до своєї території.

Цю кампанію мешканці Хорватії вважають справедливою, а засуджених генералів — героями та патріотами, які боролися за цілісність та незалежність своєї країни.

Таким чином рішення Гаазького трибуналу є ще одним каменем спотикання між хорватами та Європейським Союзом.

Останнім цвяхом у труну євроінтеграції є наявність у населення можливостей всередині країн ЄС. Чимало хорватів без особливих перепон працюють за кордоном: у Австрії, Франції, Італії тощо. А для подорожей їм не обов’язково оформлювати візу.

Що стосується системи освіти, тут ситуація аналогічна. Для прикладу, диплом випускника технічного вишу Хорватії є дійсним у країнах ЄС. Також студентам нічого не заважає вступати до європейських закладів освіти або продовжувати там навчання, хоч і переважно на платних засадах.

Отже, наявна модель відносин, без формального приєднання до європейської спільноти, наразі цілком задовольняє дві третини 4,5-мільйонного населення Хорватії. На закиди щодо необхідності блокування із сильними державами хорвати відповідають прикладом традиційного нейтралітету Швейцарії. І все це не заважає країні декларувати зростання ВВП на рівні 2,7% у 2011 р. та на паритетних умовах вести переговори із представниками ЄС.

Миколай ВОРОБЙОВ