4

Віра та релігія - хто правий...

Пам’ятаю, з яким бажанням у дитинстві йшов з бабусею до церкви. У нашому селі церкви немає, і доводилось йти кілька кілометрів через поле в сусіднє село. Але це не зупиняло. Дитячий розум сприймав усе без сумнівів і запитань. Хотілося йти на сповідь, відстояти всеношну на Пасху, співати колядки на Різдво.

З часом це бажання почало затухати. Ні, це не означає, що я став менше вірити. Просто якось по-іншому почав ставитись до церкви і релігії. Розумію, що зараз маю всі шанси наразитись на шквал критики і негативу, але все-таки... Щось не так у нашому суспільстві. Ті, хто мали б настановлювати людей на добро, часто стають причиною протистоянь. Ті, хто мали би бути моральними авторитетами — часто є чи не найяскравішими прикладами хамства.

Колись католицька церква в Англії проявом крайньої єресі вважала самостійне читання простолюдинами Біблії та Святого письма. І тільки король Генріх VIII, провівши церковну реформу, відмінив це, дозволивши читання святих книг не тільки священикам. Але до цього тисячі людей згоріли у вогні інквізиції.

У сучасній Україні точаться запеклі дискусії з приводу канонічності тієї чи іншої православної церкви. Правильності чи оманливості тієї чи іншої християнської течії. І це ще більше розколює суспільство й віддаляє людей від релігії, а когось, можливо, і від віри.

Якось, вже нині покійний митрополит Євсевій у розмові сказав: "Бог один, а стежки до нього — різні".

Зараз починається Різдвяний піст у православних християн, а таких в Україні більшість. Я не знаю, яка релігія правильна, а яка — ні, але думаю, що це час, щоб подумати й осмислити помилки. І точно знаю, що треба жити, намагаючись не шкодити людям, старатись робити добро. Будь-яке зло, яке ми творимо, рано чи пізно у різних формах повертається до нас. Я, на жаль рідко ходжу до церкви, але я точно вірю в Бога. І переконаний, що рано чи пізно всім доведеться відповідати за свої вчинки. Без адвокатів...

Олексій КРИВОШЕЄВ