3

І рибку з’їсти, і на трон сісти. Геополітичний пазл Януковича

За останні два тижні сталося настільки багато подій, що, здавалося б, можна написати окремий підручник з історії. Вдосталь награвшись із судом над полум’яною опозиціонеркою, влада недвозначно дала зрозуміти Європі, хто в Україні хазяїн, а Росії — що сила не в газі. Чітко вимальовуються дві речі, котрі Банкова змогла вчинити на фоні перманентного суду над політичними опонентами, внаслідок чого Янукович, як то кажуть, і рибку з’їв, і на трон сів.

По-перше, кінцем газового апогею можна вважати слова геолога-пролетаря, котрий уже встиг заявити, що Україна і Росія вирішили газове питання. У «Газпромі» підтвердили, що є прогрес, і зроблять все, що скаже уряд шукача амфор і приборкувача тигрів.

А до кінця тижня буде зустріч голів держкомпаній, котрі врегулюють технічні питання, і наприкінці жовтня, президенти цілком імовірно, вчинять щось дуже гучне на форумі в столиці Донбасу. Цього і треба боятися простим українцям після таких неочікуваних харківських угод.

Можна припустити, що не останню роль у вирішенні газового питання зіграв суд над мученицею з «Батьківщини», адже контракти 2009 р. були підписані за участі президентів і посередництва ЄС. РФ невигідне визнання екс-прем’єрки винною та, відповідно, можливий перегляд домовленостей в суді.

Таким чином, як і планували Янукович і Азаров, усе визначиться якраз до початку опалювального сезону. Чудова гра команди з Банкової, яка, мабуть, не розв’яже хронічної проблеми дефіциту НАК «Нафтогаз». Звідси можна припустити нетривалість зиску від майбутнього перегляду контрактів з Росією.

З іншого боку, своєю твердою позицією в суді над Тимошенко і в газовій сварці з Росією донецькі продемонстрували рішучість і достатньо налякали Євросоюз, котрий після білоруського сценарію просто не може собі дозволити втратити такого стратегічного партнера, як Україна. Тому дипломати всього ЄС чимдужче намагалися знайти варіанти розв’язання проблеми Тимошенко, раз у раз залякуючи Януковича припиненням переговорів про асоціацію.

Тут варто віддати належне і Банковій, котра смачно витримала паузу у справі екс-прем’єра, щоб мати змогу врегулювати всі деталі декриміналізації статей обвинувачення. В результаті сьогодні стали відомі ключові новини, котрі дають підстави сказати, що владна команда склала надскладний пазл, котрий допоможе їй без проблем бути при владі мінімум до парламентських виборів.

Власне мова йде про таке: стало відомо, скільки і що хоче прокуратура для лідерки БЮТ; президент вніс до Ради закон про декриміналізацію економічних злочинів; «Газпром» чекає українських гостей, щоб оформити угоди Януковича — Медведєва — Путіна; Рада ЄС заявляє, що слід підписати договір з Україною якомога швидше, а в Кабміні запевняють, що ЗВТ буде оформлено до кінця жовтня.

Виглядає так, наче всі сторони досягли компромісу. Тільки от для мене як простого громадянина попри численні перемоги влади абсолютно нічого доброго найближчим часом не станеться.

Найважче, як завжди, буде пересічним українцям, тому що транш МВФ виділять лише після виконання кількох непопулярних вимог у соціальній сфері країни, а новий договір з Росією, скоріш за все, буде лише симуляцією результатів. Ну а люди масово скуповують валюту, а НБУ вводить вимогу про пред’явлення паспорта.

Тим часом в Україні триває масштабне укрупнення бізнесу за трьома-чотирма вертикалями, а податкова й митниця гуляють у кишенях людей так, що аж гай шумить. МВС же та інші силовики отримали повну свободу дій, аби трон не зміг похитнутися.

Саме тому здається мені, що на тлі всіх баталій — торговельно-політичних з ЄС та газових із Росією — ніхто не подумав про 45 мільйонів мешканців цієї напівгнилої, але ж такої рідної країни. Пільговики, «афганці» та чорнобильці, пенсіонери та загалом бюджетники, а також малий та середній бізнес уже відчувають покращення життя, яке неможливо пережити.

Тому варто глянути на інші новини, які рідше потрапляють на екрани телевізорів та шпальти газет: в Україні знизилась реальна зарплата; в новому бюджеті не передбачено грошей «афганцям» та чорнобильцям; в державі неконтрольовано дорожчає паливо; торговельний баланс істотно погіршується; незважаючи на рекордний врожай Україна показує низькі темпи експорту; обленерго готують до продажу в потрібні руки etc.

Взагалі маю почуття, що Україна стоїть на порозі чогось дуже страшного — чи то великого зубожіння людей та чергової девальвації валюти, чи то революційних спалахів, які уже не обходяться без сутичок із провладними псами в погонах. А може, все буде добре, і вже за пару років всі ми житимемо в багатій європейській країні. Але чомусь я в це мало вірю…

Тарас ІЛЬКІВ