Вибір українців на цих парламентських виборах дуже багатьох здивував. Темою особливо активних і палких дискусій стало проходження до Верховної Ради Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Більше того - захоплені відгуки і відверто ворожі випади можна почути не лише від українського суспільства, а й з-за кордону. Складаться враження, що про це не сказав щось лише лінивий. Що ж це означає?
Спершу слід сказати: вперше в історії України у парламент потрапляє ціла фракція націоналістів. Хтось заперечить і вкаже на неправомірність подібних висновків, згадавши і про Народний Рух України, і про Нашу Україну, і про Віктора Ющенка. Та все ж дані політичні сили були центристького чи правоцентристського спрямування і націоналістами, окрім деяких діячів цих таборів, себе не вважали. Або ж якщо й вважали, то враховуючи штампи та міфи, датовані ще комуністичною добою, які залишиись у головах людей, популістично та щоб "зберегти" певну частину електорату, старалися не користуватися націоналістичною риторикою, уникати власне самого слова "націоналізм".

По-друге, варто з усією впевненістю та відповідальністю заявити: ВО "Свобода" - це партія не якоїсь окремої області, регіону, території, суспільної групи, класу чи стану, адже її підтримка наявна у всіх областях України і серед різних верств населення. Про це зокрема свідчить відсоток підтримки об'єднання навіть на Сході і Півдні, а власне в обласних центрах рівень її підтримки досягає 5-7 відсотків. Тоді як на Заході, Півночі та Центрі України впевнено перевершує 10% позначку. Особливо знаменно, що у переважно російськомовній столиці за Свободу проголосував кожен п'ятий киянин. Таким чином вкотре довівши, що люди не вірять і не сприймають риторику "людей вчорашнього дня", які описують націоналістів чи не людожерами, які на обід ну просто зобов'язані з'їсти якогось російського хлопчика Нікіту або ж вибити кілька зубів тому ж Нікіті за вживання російської...
По -третє, не слід забувати що за середнім показником усіх екзит-полів авторитетних соціологічних груп у Свободи результат понад 12%, тоді як за даними ЦВК - 10,55%. Без особливих розмірковувань можна зробити виновок про наявні фальсифікації. І це на фоні масової контрагітації, обріхування всього, що повязано з націоналістичною риторикою, та що там з націоналістичною, взагалі всього українського вже у наче незалежній Україні (мовний закон, українофоб на посаді міністра освіти,звільнення українофілів з посад, закриття музеїв. Згадайте хоча б 9 травня минулого року, яку картинку подавали російські і українські ЗМІ, як все перевертали з ніг на голову, як відбілювали провокаторів з Одеси і Криму, яким конче захотілося їхати в цей день до Львова. А також тиск владних структур та той "спадок", що залишився у головах людей, зокрема старшого віку, після комуністичного минулого.
Тобто такий результат - це навіть не успіх, це - перемога! І перемога не "Свободи", ні - це перемога України! Люди навчились розрізняти правду від брехні, бачити, хто є щирим у судженнях та міркуваннях (хоча й більш емоційним, що не дивно, бо цим людям болить за країну, а коли ті, хто йдуть до влади, щоб собі щось вкрасти, не проявляють великих емоцій - це хороший маркер), а хто ж має подвійну сутність.
По-четверте, коли робили соціальний зріз виборців, що проголосували за Свободу, виявилось, що процент підтримки представників малого та середнього бізнесу є більшим, ніж у інших партій та досягає відмітки у понад 30%.Тобто найбільш активна частина населення, що власним розумом, талантами та здібностями добуває свій хліб, підтримує саме Свободу.
По-п'яте, незважаючи на ті дуже дивні, скажімо так, речі, що робились на закордонних дільницях, коли десятки тисяч людей були не внесені у списки, або ж не повідомлені про виборчу кампанію, перемогу на Закордонному окрузі (тобто не на окремих дільницях, а загалом) здобула саме Свобода. Ще перед виборами багато аналітиків схилялися до думки, що голоси діаспори будуть показовими, адже вони не піддаються тій обробці ЗМІ, тим брехливим співам про"стабільність і покращення", які наявни в нас, і можуть виважено осмислити політичну ситацію в Укоаїні. Крім того це люди, які мають досвід роботи і побудови західного суспільства, його інституцій, вони бачуть, як живуть у нормальних країнах і які сили це забезпечють.
Які ж висновки можна зробити? Україна прокидається! Українці - чи російськомовні, чи україномовні - хочуть кардинальних змін у національному, політичному та економічному житті країни. Нарешті прийшло осмислення того, що МИ ЄДИНІ, що у нас незалежно від мови спілкування повинна бути єдина державна мова, мова наших предків - українська, що до неї слід повертатися і дерусифікуватися, берегти та захищати, що у нас насправді єдині герої, єдина історія, національні інтереси, нарешті єдине майбутнє!

До людей дійшло, що ми не якісь там "хохли чи салоїди", з "телячою" мовою, без історії та досягнень, як люблять нам нагадувати наші північні "друзі" і місцева п'ята колона, а Нація, яка дала світові без перебільшення космос і небо, першу у світі конституцію, зробила видатні відкриття у хімії, фізиці, суспільних та природничих науках, першою на теренах Європи, після античного світу, зреалізувала ідею демократичної держави.У нас є і Нобелівські лауреати! Не вірите? Шукайте!
Щодо історії - ми завжди були між світами, завжди захищали "цивілізовану" Європу від "іншого", степового світу, пізніше наші славні лицарі-козаки берегли християнський світ від ісламського. У 20 столітті петлюрівці, УГА, ОУН, УПА показали дива героїзму і самопожертви у боротбі за незалежність нашої Батьківщини.
Прийшло розуміння, що зміни потрібні не лише в національному питанні, а й в соціально-економічній сфері, адже наразі в Україні неприховано панує великий бізнес, монополії у майже всіх галузях економіки, відсутність чесної конкуренції. У всіх установах, інституціях, та БУДЬ ДЕ - панує ТОТАЛЬНА корупція, гроші з країни виходять в офшори, ми втрачаємо свій шанс, власну перспективу. Але прийшов час змін...
Ми здобули першу перемогу, але боротьба триває! Тримайтеся і не будьте пасивними!
Олександр КОБЗЕВ,
Луганськ