7

Чоловіки — жінки: мені здається чи ми насправді помінялися ролями?

Маршрутка Київ — Бровари. На неї завжди черга. Кожен автобус вирушає заповнений людьми. І тут рідкісна подія: чоловік поступився своїм місцем незнайомій молодій жінці. Спостерігаю за реакцією. Три секунди. Вона швидко його «просканувала». Ще дві секунди. Зрозуміла, що ніякої каверзи немає. Подякувала. І, немов королева, граціозно примостилась на сидіння. Відкинула назад волосся, заусміхалася, настрій явно поліпшився. Спостерігаю за чоловіком. Якась мить — і він теж набув поважного вигляду, сам собі радіє. Ось так лише за п’ять секунд я побачила народження справжньої жінки та справжнього чоловіка.

А далі в голові понеслося: це ж настільки простий спосіб додати собі трохи чоловічих рис — пропустити вперед жінку, поступитися своїм місцем заради комфорту іншої людини. Маленька звичка, яка згодом обов’язково перетвориться на життєву позицію в дедалі глобальніших питаннях.

Чому вони вперто сидять у транспорті, прикриваючись своїми айфонами, газетами та окулярами? Заради балансу поглядів я розпитала про це у різних чоловіків. Деякі їхні відповіді спонукали переглянути і свої вже укорінені жіночі звички.

Перше місце у моєму рейтингу посіла відповідь «Я просто про це не думав, дякую, що сказала»! Тобто вони готові бути чоловіками, ніхто з них не здогадувався про те, наскільки жінкам приємно після робочого дня присісти й роздивлятися людей довкола. Роблю висновок: телепати у відпустці, інколи корисно просто, без претензій і докорів звернути увагу людини на якусь проблему, адже вона й справді може про це навіть гадки не мати.

Йдемо далі. Інші респонденти на питання «Чи поступаєшся місцем у транспорті?» трохи ображено зізнавалися: «А я втомився» і чесно додавали: «Бачу тільки маленьких дітей, вагітних і людей похилого віку». Так відповідали здорові, активні, цілеспрямовані. Не шахтарі, не хворі, не робітники, що їдуть додому з нічної зміни, у яких на обличчі написано: тільки б не заснути! На жаль (для жінок), ці мої співрозмовники справді впевнені, що втомлюються більше. Я не схотіла змагатися у словесному спарингу — в усіх різні навантаження, та невже вони настільки знесилені, що не можуть встояти на ногах якихось півгодини? Вважаю за краще визнати, що коли чоловік сидить, а жінка стоїть, на то є об’єктивні причини: хвороба, цілодобова зміна, фізична важка праця тощо.

Втім, уважно переглянути власну поведінку мене спонукало інше. В обговоренні з черговим респондентом тези «хто поступається місцем, той і чоловік» ми вийшли на невеселу тенденцію зміни ролей у сучасному світі. Жінки непомітно для себе стають усе мужнішими, погоджуються працювати багато і на кількох роботах, вчаться швидко приймати рішення, бути рішучими та сміливими. Чоловіки ж дозволяють собі розслабитися — адже дедалі менше від них чекають подвигів. Їм не замовляють «зірку з неба», на них припинили дивитися із захопленням. А потім усі дивуються, чому зникає з життя елементарна звичка «подати дамі ручку»…

Наче на підтвердження, я згадала, як одного разу їхала додому об 11-й ночі. Той-таки маршрут Київ — Бровари. Підготовка вечірнього випуску новин, а потім ранкового, зйомки сюжетів для проекту. За той день я відпрацювала близько 14 робочих годин. На автопілоті зайшла у маршрутку, дуже хотілося спати. Отямилась, коли зловила себе на думці, що котяться сльози від утоми. Озирнулася навсібіч і почала реготати: я була єдиною жінкою в салоні та єдиною людиною, що стояла… А сміялася тому, що згадала старий анекдот: коли жінка о сьомій ранку приходить на ринок і торгується з продавцем-грузином за знижку на м’ясо, мовляв, поступіться, адже я — жінка. На що він каже: Справжня Жінка в цей час ще спить.

Наталка КЛИКОВА-ВОЛЯНЮК