6

Про президентів «Мішу» та «папу», нафту і демократію

Різноманітні міжнародні тренінги, школи, навчання тощо цінні не лише знаннями, які здобуваєш, а насамперед обміном досвідом, інформацією і спілкуванням із колегами. Власне, останнє і було для мене родзинкою другої сесії Школи журналістських розслідувань у сфері публічних фінансів, що відбулася в Азербайджані. Завжди цікаво дізнатися від живого першоджерела про ситуацію у «братській республіці».

От, наприклад, моїх грузинських, казахських та азербайджанських колег непокоїла доля Тимошенко: посадять чи не посадять Юлю, питали вони. Кожному доводилося пояснювати, що цього не знає ніхто. І передбачити теж неможливо: варіанти 50 на 50. А ще дивувалися, коли дізнавалися, що українців — 46 млн.

Азербайджанці, зі свого боку, переймаються тим, що грошей від нафти стільки — хоч одним місцем їж. Але владна верхівка та олігархи поділили між собою джерела для особистого збагачення. Як кажуть азербайджанці, займаються «патронажем» сфер економіки країни.

Грошей стільки, що урядовці стали дуріти — починають будівельні мегапроекти. Наприклад, великий промисловий район Баку, який неофіційно називають «Чорне місто», збираються реконструювати/відбудувати й перетворити на «Біле місто». Будують спортивні об’єкти там, де вони зовсім не використовуються. При цьому не хочуть витратити ресурси на покращення добробуту народу, забезпечити реальну свободу слова, зборів. «Бог все дал нам: и нефть, и минеральные воды, и Каспийское море, и другие ресурсы. Но он не дал нам демократии», — шкодує журналіст Ніджат Даглар (Nicat Daglar).

Грузини називають свого президента «Міша». Вони розвінчали міф про те, що в їхній країні все просто шикарно після реформ. Щоправда, кажуть, ви не зможете дати хабаря, наприклад, поліцейському. Він просто не візьме гроші — боїться. Бо за копійку його можуть посадити на дев’ять років. Зменшився рівень злочинності — колеги стверджують, що зараз можна спокійно залишити машину на вулиці. Навіть не закриваючи. А от раніше автомобілі просто «випаровувалися» незважаючи на замки.

Проте у Грузії не все «чарівно». Аж 70% населення вважають себе безробітними — з усіма наслідками, що звідси випливають. А «переможена корупція» перейшла на інший рівень — елітний. До ухвалення закону про тендери із держзакупівель була розроблена і впроваджена схема виведення коштів із бюджету. Створюються так звані резервні фонди, у які спрямовуються великі суми державних грошей, які витрачаються на закупівлі без тендера. І таких фондів може бути кілька.

З іншого боку, у Грузії кожен першокласник одержує у подарунок комп’ютер і шкільну форму йому видають. А на роботу у державні структури не беруть після 35 років. «Наше правительство прогрессивнее, чем общество», — говорить колега Нана Біганішвілі (Nana Biganishvili), без уточнень, добре це чи погано.

У Казахстані, кажуть, грошей також достатньо — очікують ВВП у 180 млрд дол. Для них 115 млн дол. за оренду космодрому Байконур — це «так собі». Країна «сидить» на природних ресурсах. Тим не менш обурення колег викликає вступ до Митного союзу із Росією — ціни злетіли на все.

Однак мегапроблема в іншому: у державі законсервований СРСР. Влада не мінялася вже дуже давно. Казахські колеги переймаються питанням: а що буде, коли помре президент Назарбаєв (у розмовах його називають «папа»)? До яких наслідків це призведе — адже надто багато центрів впливу? Іще одне проблемне питання — у величезних порожніх територіях: 40% населення країни живе у селах. Чиновники з високих трибун закликають закривати неперспективні села та збільшувати міське населення. Однак спорожнілі землі займуть китайці, експансії яких уже зараз бояться у Казахстані.

І наостанок не про політику. Найкращим "проявом інтернаціоналізму" для нас стали написи про шкідливість куріння на чотирьох мовах республік колишнього СРСР.

Володимир ГРЕБЬОНКІН