4

Рівненський нардеп Чугунніков: "Те що Кличко піде в президенти не було несподіванкою"

Що змінилось за цей рік? Які сподівання виправдались в обраних нами нардепів? Що чекає країну і Рівненщину в майбутньому? З цими та іншими питаннями ми звернулись до народних депутатів. Читайте на сайті "ВСЕ" інтерв'ю з народними обранцями Рівненщини. Першим, з циклу ми публікуємо інтерв'ю з народним депутатом, керівником обласної організації партії Віталія Кличка УДАР Віталієм Чугунніковим.

Розмова відбувалась в партійному офісі рівненського УДАРу. За столом Віталій Чугунніков, на столі робочі папери з цифрами і підкресленнями, вочевидь заготовлені саме для інтерв'ю. В кабінеті, окрім самого нардепа, його помічник і прес-секретар Сергій Мініч. Нардеп вдягнений в смугасту сорочку сірих відтінків та джинси. За спиною, на стіні, фото Віталія Кличка на одному з мітингів.

– Рік тому Ви стали народним депутатом вперше. Наскільки те, що ви собі уявляли, відрізняється від реальності, яку ви побачили у Верховній Раді?

– Питання всеохоплююче (з посмішкою – авт.). По-перше, багато моїх сподівань справдились. Я знав, що там буде не солодко, і не мав ілюзій нібито, то буде комфортно все і правильно. Перш ніж туди потрапити, я пропрацював два з половиною роки керівником обласної організації опозиційної партії "УДАР". Це дало мені змогу зрозуміти, що з тими "товаришами", у яких зараз влада, буде геть не просто. Під час місцевих виборів у 2010 році ми відчули всю повноту адмінресурсу. Ми тоді розуміли, що партія "УДАР" проходить до обласної ради. На наступний день після виборів вже багато хто вітав з депутатством, але вже за тиждень раптом виявилось, що нам не вистачає кількасот голосів, щоб подолати трьохвідсотковий бар’єр. Чому я про це все згадую? Бо це має пряме відношення до того, що відбувається зараз у парламенті.

У 2012 році ми вже були сильніші і досвідченіші та отримали хороший результат на виборах до Верховної Ради. Тоді за "УДАР" проголосувало близько 14-ти відсотків виборців, і ми завели в Раду сорок депутатів. Пізніше ще двоє депутатів до нас приєднались.

Тому я розумів, що у Верховній Раді потраплю у вороже середовище. При цьому чітко розумів, що кожен депутат має займатись законотворчою роботою. Так, парламент - це ще й політичний орган, але перш за все – це законодавчий орган влади. І в "посадових інструкціях" депутата говориться про те, що він має забезпечувати законодавчий напрямок.

У Верховній Раді є два напрямки: робота в сесійній залі і робота в комітетах. Там представлені депутати з різних партій. Пропорційно чи непропорційно – це вже інше питання. Вони там є. Не поодинокі випадки, коли відбуваються маніпуляції з боку правлячої партії... (зітхаючи – авт.) Ну, але ж ми розуміємо всю складність нинішньої ситуації. Тому хочу окремо зупинитись на моїй роботі в сесійній залі і комітеті зокрема…

Віталій Чугунніков в парламенті з Віталієм Кличком

– Перепрошую, Віталію Семеновичу, але хотілось би поговорити не про статистику і партійну позицію. Давайте відкладемо вбік офіційні документи і поговоримо про вашу роботу, про політику по-простому. Так, ніби, ми сидимо з вами на кухні…

– Ну тоді треба каву (сміється. Далі, звертаючись до помічника. – авт.). Зробіть нам, будь ласка, дві кави.

– Якщо порівнювати з боксом… Ви - боєць, виходите на ринг з якимись очікуваннями, планами і уявленням про суперника. А раптом виявляється, що він - не "правша", а "лівша". У вас не виходить задумане і доводиться перебудовуватись на ходу. Щось подібне було в парламенті? Щось, що змусило вас змінити своє ставлення і свої плани?

– Я не очікував на дуже багато. Кожна людина, і депутат тут не виключення, має свою межу можливостей. Я прекрасно розумів, що не все зможу вирішити і не все зможу змінити. Тому розчарувань немає, зате з’явилась "спортивна злість". Більше того, з’явилось бажання і розуміння, як досягати тих цілей, які ставиш перед собою. Перш за все, це стосується моментів вибудовування стосунків. Не шукати причину, чому те чи інше не вдалось, але аналізувати та шукати шляхи для реалізації тих завдань, які ставить переді мною керівництво, виборці і я сам.

Мені, м’яко кажучи, не імпонують люди, які говорять, що щось не виходить. Мені подобаються люди, які шукають можливості для вирішення тієї чи іншої задачі. Прийшовши в парламент, я усвідомлював, що солодко не буде. Навпаки, буде важко і доведеться шукати шляхи, щоб виконувати ті передвиборчі обіцянки, які давав людям.
І мені здається, що я знайшов такий спосіб. Якісь особисті дрібні перемоги у мене бувають майже щомісяця: в роботі у комітеті, в роботі у фракції, в роботі у сесійній залі. Ті завдання, які перед собою ставлю - виконую. У мене все виходить. Мабуть, на загальному фоні воно непомітно і не так яскраво, але реально – все виходить.

В Грузії, на зустрічі з Михайлом Саакашвілі

– Ви кажете, розуміли, що солодко не буде… Коли ви стали нардепом, фото вашої дочки з’явились на таблоїдах, а за кілька місяців Інтернетом почала "гуляти" інформація про гучну вечірку з вашою участю на яхті, яка, нібито, мала місце. Як ви сприйняли подібну увагу?

– Радості було мало. Але хотів би сказати наступне: перед тим, як йти в парламент, ми радилися з сім’єю. Діти в мене ще не дуже дорослі, але вони мудрі не за віком. Вони розуміють, що в тата серйозна і важлива робота. Сім’я розуміє, що я став публічною людиною, а це означає, що й вони тепер будуть під особливою увагою суспільства і особливо вас, журналістів.

Як чоловік і батько я завжди оберігав спокій родини. Але тепер розумію, що життя моєї сім’ї не може бути закритим. Вони тепер розуміють, що їхні проступки контролюватиме не тільки тато чи чоловік, їх контролюватиме суспільство, яке я представляю в парламенті. І як би мені не хотілось оберігати сім’ю від зовнішнього, не надто хорошого світу, я вважаю, що так має бути – суспільство має право контролювати тих, кому воно дає владу.

Однак, мушу зізнатись, це не надто приємно, коли без твого відома і твоєї згоди намагаються показати життя твоїх дітей. Хоча з іншого боку, сподіваюсь, для них це буде хорошою школою. Я ж не збираюсь завтра закінчувати політичну кар’єру (сміючись – авт.). Це хороше загартування для сім’ї. Ну, показали дітей – то й що? У мене гарна і розумна дочка-спортсменка, гарно вчиться…

А що стосується "жовтої преси", то тут та сама історія: треба бути готовим до цього. Треба бути готовим до того, що тебе позбавляють громадянства, тобі приписують неіснуючі "заслуги", розповідають про якісь вечірки, яхти, літаки… А ти цього всього не робив. І що робити: виходити на площу і кричати, що ти цього не робив? (розводить руками – авт.).
В принципі, я і моя сім’я були готові до того, що будуть спроби облити брудом чи скомпрометувати. Політика - це важка, а часто й небезпечна справа. Моя сім’я це теж розуміє і готова пройти зі мною цей шлях.

– За цей рік кого додалось: друзів чи ворогів?

– Найголовніше те, що за цей рік я не втратив своїх друзів. Як би не було важко з часом, я все одно стараюсь знайти можливість спілкуватися з друзями. Стало більше товаришів. Змінилось коло спілкування, з’явились нові люди. А от ворогів я не люблю наживати, і на цей час їх у мене немає.

– Вінстон Черчіль казав: "Якщо хочете чогось досягти, будьте готові, що вас будуть активно не любити".

– Недоброзичливців додалось. Це конкурентне середовище. Нас там ніхто не чекав з розкритими обіймами тоді, і не чекатиме, коли ми візьмемо відповідальність за всю країну. Багато недоброзичливців, які не хочуть відпускати зі своїх рук владних важелів впливу. Їх не цікавить, що ти їм приносиш нові ідеї, що в тебе свіжий незамулений погляд, що ти приніс те, про що говорять внизу.

У них там "тихе болотце", де всі звикли щось "розпилювати", роздавати, ділити... І тут приходиш ти, зі своїми ідеями, щось збираєшся змінювати. Кому це треба? Але все одно приходиш і кажеш: "Все буде по-іншому". І починаєш їх "качати": в комітеті, на круглих столах, в парламенті. Їм це дуже не подобається. Вони ж звикли все робити під "покровом ночі", під ковдрою. Розпиляли і роздали… І все тихо. Але приходять нові люди, нові свіжі політики і кажуть: "Так далі не буде. Давайте комуністів вже трохи вбік… Ви тут всі, колишні чи теперішні комуністи, звикли до пільг, продпайків. А ми – інші, і ми хочемо жити по-іншому. Підсуньтесь, бо ваш час закінчується". Прийшли нові люди, молоді, по-спортивному злі, які хочуть, щоб ця країна жила по-іншому. Щоб по-іншому жили депутати. Є зарплата народного депутата, яку платить йому український народ. І справа кожного вирішувати: чи готовий він йти і за цю зарплату працювати. А всі пільги – в сторону. Не подобається, не йди на цю роботу. Не має бути якихось там санаторіїв, автомобілів: ходіть пішки – для здоров’я корисно. Звідси й з’являються недоброзичливці.

Часто доводиться чути, що ми "не знаємо життя". Кажуть нам: "Ви молоді, гарячі, а ми тут вже по третьому-четвертому разу. Ми вам пояснимо, які тут правила…". Не треба нам нічого пояснювати, ми самі вам (тим депутатам – авт.) все пояснимо, як жити.

– Ви кажете - "ходити пішки", а свою машину за рік вже поміняли?

– Ні. У мене "Тойота Кемрі", куплена ще задовго до виборів. Я люблю хороші машини і можу собі дозволити купити нову, але в  цьому немає потреби. Моя машина - це авто, яке возить мене з Рівного до Києва і назад. Ще раніше у мене було БМВ п’ятої серії. Я його любив. Це авто – німецький шедевр, який дає відчути задоволення від їзди. Але, на жаль, у нас мало доріг, де можна отримати задоволення від водіння. Це авто я продав, він знайшов нового власника.

Не люблю авто "люкс" класу, мені більше подобаються машини бізнес-класу. Щоб була комфортна і надійна. Моя "Тойота" мене влаштовує в цьому плані.

– Які у вас, пане Віталію, стосунки з іншими депутатами від Рівненщини?

– Стосунки хороші – приятельські. Кілька разів збирались всі, незалежно від партійної приналежності. Посидіти, повечеряти, обговорити можливості, які є для того, щоб допомогти Рівненщині. Я розумію, що вас мабуть цікавить, які в мене стосунки з Сорокою чи…

– В першу чергу цікавить, чи тримаються контакти між депутатами, які представляють Рівненщину?

– Є хороший, нормальний контакт. Особливо у мене з усіма іншими. Я буду говорити лише за себе: у мене хороші стосунки з усіма депутатами, які представляють Рівненську область. На сьогодні у нас немає точок конфлікту. У депутатів, які представляють "Батьківщину" є свої, внутрішні…  Як би це правильно сказати… (задумується – авт.). Дуже правильно треба підібрати слово… Думаю, це можна назвати "внутрішньопартійні моменти". Є депутати з колишнього "Фронту змін", є рухівці, є стара "Батьківщина", і інколи здається, що є якісь моменти, які їм заважають. Може, це моя суб’єктивна думка, стверджувати не буду.

Так от у мене подібних незручностей немає. Два депутати від Партії Регіонів, які представляють Рівненщину (Юрій Благодир та Микола Сорока – авт.), не представляють сьогодні якусь активну політичну силу.

Наші контакти ґрунтуються на тому, що якщо є якась можливість на рівні своєї фракції чи комітету зробити щось корисне для Рівненщини – маємо робити. Якщо потрібна буде допомога в цьому комусь із депутатів, скажу чесно - допоможу. Якщо є ініціатива зробити щось корисне для області, то партійна приналежність не має значення.

– Може стати "конфліктною точкою" те, що Віталій Кличко стане кандидатом в Президенти? Це може стати причиною конфлікту як з регіоналами, так і з опозицією.

– Віталій Володимирович не раз говорив, що розглядає таку можливість. Тепер у зв’язку з тим, що влада вчергове, методом маніпуляцій і провокацій, внесла зміни в Податковий Кодекс, які, нібито, можуть завадити Кличку балотуватись в Президенти. То Віталій Володимирович, щоб не було ніяких маніпуляцій і провокацій, заявив, що йде в Президенти у 2015 році. Навряд чи це було несподіванкою для опозиції чи Партії Регіонів.

– Але ж були розмови про висунення єдиного кандидата від опозиційних партій.

– Ми й сьогодні не відмовляємось від такої ідеї. Це має бути кандидат, який має найбільші шанси перемогти Віктора Януковича.

– Виходить цікава ситуація: Віталій Кличко однозначно йде в Президенти, і в той же час ви говорите, що має бути єдиний кандидат від опозиції. Тобто це своєрідний ультиматум, що єдиним кандидатом буде Кличко?

– Зовсім ні. Ні про які ультиматуми мова не йде. Просто ситуація з провокацією зі змінами в Податковому Кодексі вимагала швидкої реакції. Я думаю, партнери по опозиції це теж розуміють. Ніяких протиріч між опозиційними партіями на сьогодні немає.

– Рік в інформаційному полі Рівненщини поєднувались Василь Берташ і депутати від Рівненщини. Вперше – коли в своєму інтерв’ю керівник області розповів, що перші, хто після обрання приходили до нього в кабінет, були Осуховський і Сорока. Вдруге – коли була зустріч депутатів з Василем Берташем. Тоді були присутні всі, окрім вас і Осуховського. Виходить, що з усіх депутатів від Рівненщини на контакт з Берташем не пішли тільки ви. Чому?

– Скажу просто. Про що сьогодні мені говорити чи консультуватися з Берташем? Він сьогодні представляє в Рівненській області Партію Регіонів і Президента. Не говоритиму зараз про роботу губернатора ні з позитивної, ні з негативної точки зору.

Я є депутатом Верховної Ради від опозиційної партії Віталія Кличка "УДАР". Які контакти в мене можуть бути з намісником Президента в Рівненській області? Нам немає чого обговорювати. Як депутат, я робитиму все, щоб Рівненщина і Україна процвітала. Але з представником Януковича мені немає про що говорити. Ці всі зустрічі – фарс.
Задам вам питання: а що дали ті зустрічі, що від них змінилось? Прийшли, поговорили і зробили "картинку", що Василь Михайлович когось зібрав, об’єднав. Мені що там робити? Мені не цікаво бути декорацією цієї вистави. Я звик займатись справою.

Для того, щоб щось змінювати, треба мати повноту влади. У них (Партії Регіонів – авт.) зараз ця влада є. От хай і несуть відповідальність за ті процеси, які відбуваються в країні. А я, як депутат, відповідатиму за ті процеси, які пов’язані зі мною, як з депутатом. І ці дві відповідальності сьогодні не мають ніяких точок дотику з представником Януковича в Рівненській області.

– Як би ви оцінили внутрішньополітичну і зовнішньополітичну ситуацію якраз в контексті дій Президента? Я маю на увазі і ув’язнення Тимошенко, і Угоду про асоціацію з ЄС, і арешт екс-нардепа Маркова…

– На мій погляд, партія влади і Президент, як завжди, вводять в оману всю країну, говорячи про якусь євроінтеграцію, про бажання стати частиною європейського співтовариства. На мій погляд, це фарс, який не має нічого спільного з реальною євроінтеграцією.

Ті законопроекти, які сьогодні подають до парламенту, мають лише "євроінтеграційні" назви. Але всередині цих законів ми часто знаходимо такі "підводні міни", які не мають відношення не те що до Європи. Вони ні до чого не мають відношення. Це всього лише лобіювання інтересів певних бізнесових груп.

Це дає привід думати, що Віктор Федорович голосами опозиції хоче вирішити якісь свої питання. Ми, депутати від "УДАРу", на цей момент не бачимо ніяких серйозних перепон підписанню Угоди з ЄС. Натомість Віктор Федорович в кожен закон, який пропонується на розгляд парламенту, вкладає якийсь свій контекст, інтерес. Чи то економічний, чи посилення своїх владних повноважень. І з цим ми боремось.

Щодо звільнення Юлії Володимирівни, то є подані законопроекти. Я не говоритиму про їх якість, просто констатую: вони є. Їх треба розглядати і якийсь з варіантів приймати. Наші партнери з Європи, той же Кваснєвський, дали чітко зрозуміти: без звільнення Тимошенко Асоціації не буде.

– Знаю, що ви були присутні на бої Володимира Кличка з Повєткіним у Москві. В Україні цей бій мабуть дивились ті, хто боксом в принципі не цікавиться. Які ваші враження?

– Ми поїхали підтримати Кличка групою в два десятки депутатів нашої фракції. Взяли українські прапори, символіку. Побоювались, що можуть бути якісь провокації і були до того готові. Поряд з нами була група вболівальників з Челябінська.

Сподобалось, як ми співали Гімн. Не знаю, чи це було видно по телевізору. З 25 тисяч присутніх на поєдинку нас було… ну нехай тисяча. Так от, коли ми співали Гімн, росіяни не "улюлюкали", не свистіли, а цивілізовано встали і слухали. Ми… постарались не заважати їм в… їхньому щасті (сміючись – авт.).

Був один курйоз. Ці челябінські вболівальники скандували "Саша", а ми їм запропонували скандувати "Володя". Вони кажуть: "Але у нас же Саша". А ми їм: "Ні, у вас Володя країною керує, ви дивіться, а то камери знімають. А так і ви якісь свої питання вирішите, і нам приємно". А ще був прикол, коли вони у нас запитали: "То що, ви в Європу вирішили йти?". Ми кажемо: "Так". А вони: "То візьміть нас із собою. Ну хоча б ці два ряди челябінців". (з посмішкою – авт.). Загалом, було все нормально, ми готувались до гіршого.

– Якби у вас була можливість задати питання Сталіну, що б ви його запитали?

(посмішка зникає і Віталій Чугунніков задумується – авт.).

– Я б у нього запитав, чи не сняться йому криваві хлопчики? (зі злістю в голосі – авт.) Стільки людей поклав...

– А якби була можливість предстати перед Богом і щось попросити, що б ви попросили?

– Миру. Миру у світі.

– Ну це якось по-дитячому, як в школі. Невже нічого не попросили б для себе?

– Та у мене все є. Я дуже щаслива людина. Мені всього вистачає. У побуті я невибагливий. У мене хороша сім’я, є друзі. Мені інколи страшно про це думати, але я - справді щаслива людина. Все, що мені потрібно, у мене є. Все, що може стати потрібним - буде. Просто для цього треба буде попрацювати. Що стосується усього іншого, то я абсолютно серйозно, без іронії чи сарказму, кажу: "Я б попросив у Господа, щоб не було війни і щоб були здорові діти".

Знаєте, був на прийомі громадян у Віталія Кличка. Ми йому допомагали, бо на прийом було записано 150 людей. Самі розумієте, що самому вислухати таку кількість людей нереально. От тоді, можливо, я відповів би на ваше питання по-іншому. Важко пропускати через себе ті проблеми, з якими люди приходять. Були моменти, коли було… (задумується – авт.) дуже важко. Коли ти мусиш сам перед собою розписатись у власному безсиллі, а людина дивиться на тебе, як на останню надію. От у той момент у мене було б дуже багато прохань до Бога. Бо тільки Він може вирішити багато з тих проблем, з якими приходять люди. От Він би допоміг. От це був по-справжньому важкий день. Тоді я ще більше усвідомив, що треба цінувати те, що тобі Бог дав. Цінувати, берегти і намагатись допомагати іншим.

P.S. Наразі майже всі нардепи, які представляють Рівненщину у парламенті погодились дати інтерв'ю сайту "ВСЕ". Окрім хіба що двох: ми так і не отримали відповідді на наші пропозиції від регіонала Миколи Сороки та вже місяць чуємо обіцянки "вирішити питання" від команди свободівця Олега Осуховського. Решта депутатів на інтерв'ю погодились, однак ще не всі знайшли час поспілкуватись з журналістами. Сподіваємось час знайдеться і вже незабаром ви матимете можливість отримати відповіді на актуальні питання від наших народних обранців.

Олексій КРИВОШЕЄВ

"ВСЕ"