3

У Рівному жили дідусь з бабусею, було юнацьке кохання, залишились друзі, - каже Віталій Кличко

Сьогодні він депутат Верховної ради України, лідер опозиційної партії і один з лідерів української опозиції. Сьогодні все частіше про Кличка говорять, як про можливого кандидата в Президенти на виборах 2015 року. Днями пан Віталій відвідав Рівненщину. В інтерв'ю сайту "ВСЕ" він розповів про те, що його пов'язує з містом Рівне, про своє ставлення до вояків УПА, європейські перспективи України, свої президентсьькі амбіції та про що поговорив би з Ісусом Христом.

Розмова з Віталієм Кличком відбулась в конференц-залі "РадіоТрек", після прямого ефіру на місцевому радіо.

– Це питання мабуть вам доводиться чути у кожному місті, у кожній області, але все ж таки: які у Вас враження від Рівного і Рівненщини?

– По-перше, у Рівному колись жили дідусь з бабусею. На Рівненщині у мене є багато знайомих, друзів. Колись давно, я часто бував у Рівному. (На кілька секунд задумується і додає з посмішкою – авт.) А ще у Рівному, пам’ятаю, у мене була… Багато-багато років тому, у мене тут була любов. Зустрічався тут з гарною дівчиною… (Задумано – авт.) Це було наче в іншому житті. Отакі от емоції у мене пов’язані з цим містом.

– Знаючи, що матиму можливість з Вами спілкуватись, написав про це у спільноті «Рівненщина політична» у Фейсбуці, з проханням написати питання, які б учасники спільноти хотіли б вам поставити. І от першим було питання про братів Бакаїв. У 2002 році Ви зі своїм братом Володимиром приїжджали на підтримку кандидата в депутати Верховної Ради Ігоря Бакая. Де він зараз і чи підтримуєте стосунки?

– Так, старший Бакай тоді був кандидатом. Наскільки я знаю, після Помаранчевої революції він поїхав до Росії. І там в Росії живе. Інформацію про нього я отримував тільки зі ЗМІ, з Інтернету.

– Тоді перейдемо власне до політики. Які, на Вашу думку, можуть бути варіанти розвитку подій у випадку підписання - не підписання Угоди про асоціацію з ЄС? І як би Ви охарактеризували загалом нинішню ситуацію в країні?

– У випадку підписання (Угоду про асоціацію з ЄС – авт.) ми зможемо парафувати Угоду про зону вільної торгівлі. От днями читав, що Євросоюз вже розглядає питання про запровадження для громадян Молдови, яка виконала усі умови Європи, безвізового режиму пересування країнами ЄС. Я їм по-доброму заздрю.

Повертаючись до Вашого питання, скажу: підписання Угоди, для України означає початок європейських реформ. Це запровадження економіки вільних можливостей. Не буде тих монополій, які в нас існують сьогодні. Це означає європейський напрямок розвитку. І європейський ринок для української економіки. Кожен з нас зможе відчути зміни, а країна отримає нові перспективи.

І ми повинні зробити все, щоб підписання Угоди в Вільнюсі відбулося. Але в мене складається враження, що нинішня влада не хоче цього робити, бо її влаштовують існуючі умови. Ці умови вона сама собі створила: втиху і без податків… не заробляти, а красти гроші. Кожен в країні знає про українське економічне «ноу-хау» - відкати. Роблять дорогу – відкати сягають 70 відсотків! Отримати якусь довідку – треба хабар давати. Зарплата – у більшості «в конвертах». Економіка – не працює, бо половина бюджету знаходиться в тіні. Вся система прогнила.

Янукович не хоче ні в Європейський союз, ні в Митний союз. У Митний союз він не хоче, бо росіяни відбудовують імперію. А в імперії може бути тільки один імператор - Путін. І не може бути ще й імператор в Україні. Навряд чи Янукович хоче бути просто губернатором України. Йти в Європу, для нього означає кінець тих правил і схем, завдяки яким сьогодні можна красти гроші. Доведеться запроваджувати прозорі правила гри.

Він хотів би «заморозити» ситуацію, але вже не може, бо економіка не працює. Якщо так далі піде, то люди піднімуться і… (задумується – авт.) вирішать все по-своєму.
Якщо Янукович не підпише Угоду про асоціацію з Євросоюзом, то це зробить новий президент. Бо це важливе стратегічне завдання для нашої країни – це перше.

Друге - ми можемо це зробити тільки після зміни влади на виборах у 2015 році.

– Зараз Ви один з основних опозиційних кандидатів на посаду президента. Знаю, що Ви знайомі з президентом Грузії Михайлом Саакашвілі. Йому вдалося провести ті реформи, які не вдалося провести в Україні після Помаранчевої революції. Але незважаючи на це, його партія програла вибори, а президентом став кандидат з протилежного політичного табору. Так вже відбувається в історії, що проведення реформ справа непопулярна і політик, який на це наважиться має розуміти, що жертвує своїм політичним майбутнім. Уявімо, що Ви стали президентом: ви готові «спалити» свій рейтинг заради проведення в країні необхідних перетворень?

– Що таке рейтинг? Це відгук суспільства на ті дії, які ти робиш. Я багато цікавився Грузією. Ще більше зацікавився, коли побував там. Бачив це все на власні очі і дивувався: «як це все можна зробити за такий короткий термін?». І теж сам себе питав: «чому грузини змогли, а ми українці – не можемо?».

Я знайомий з Саакашвілі і для мене теж було дивним чому він програв вибори. Але пояснення виявилось дуже простим. Він каже: «Ми знали, що ми робимо, але ми забували пояснювати людям, для чого ми це робимо і який від цього буде результат».

Будь які непопулярні реформи, які проводяться в країні, треба пояснювати її громадянам. Для чого це робиться, який це матиме вплив, який принесе результат і що від цього отримає кожен. Зрештою, реформи мають проводитись в інтересах людей. Думаю, якщо все це чесно пояснювати людям, то вони зрозуміють і підтримають. Це важливо.

Пішовши в політику, я вже почав «палити» свій рейтинг. Як мінімум половина тих, хто колись мені аплодували, як спортсмену – тепер недолюблює. Мене обливають брудом, тому що для когось я є загрозою, як політик. Такі вже в політиці правила. (Додає  сміючись – авт.) Зрештою, я ж не ялинка, щоб всім подобатись.

Є завдання які ми ставимо перед собою. Це завдання - перезавантажити країну. Ми знаємо як це зробити і ми це зробимо. Це набагато «крутіше» і набагато краще ніж просто мати рейтинг і всім подобатись.

Ми знаємо що і як робити. Ми йдемо до влади, яка для нас не є ціллю, а лише засобом для втілення тих наших ідей, які змінять країну.

– Для чого це Вам? Відомий спортсмен, бізнесмен, знайомий з багатьма відомими людьми світу…

– Я хочу жити у себе на Батьківщині. Нормально жити. Хочу щоб тут жили мої діти, щоб вони не шукали кращої долі за кордоном. Як це сьогодні роблять багато українців. Зараз тут не поважають нікого, немає цінностей. Є єдина цінність, яка поважається – гроші. Але другої Батьківщини в нас немає.

Коли помер мій батько, бо все літо після аварії на ЧАЕС, провів у Чорнобилі, з матері «тягнули» гроші… «гробові». Тому що корупція… (замовкає на кілька секунд – авт.). Мені знайомі ці всі проблеми. Кличко не такий вже «небожитель», як хтось може подумати. Я бачив ці проблеми і знаю як має бути насправді.

Я бачив в яких умовах живуть люди в інших країнах. І знаю, що в нас набагато більший потенціал, для того, щоб жити нормально. Ми можемо цього досягти в Україні.

Не хочу жити в іншій країні. Тут, в цій землі лежать мої дід, баба, тато. Я з цієї землі. То чому маю жити десь? І гроші, це звичайно дуже важливо, але це ще не все в житті.

– У Віталія Кличка є команда, яка здатна провести ту модернізацію країни? І хто при Кличку президенту буде керувати Рівненщиною?

– Керувати Рівненщиною буде та людина, яку на Рівненщині знають – це перше. Друге – зможе зробити реформи та людина, до якої у людей є довіра. Яка має моральний авторитет. І таких людей, я переконаний – є багато…

– Перепрошую, що перебиваю, але хотів би уточнити питання. Коли Янукович став президентом, то було зрозуміло, що тут керуватиме Берташ. Коли Президентом став Ющенко, всі розуміли, що на Рівненщині керуватиме Червоній. Чи є прізвище, чи кілька прізвищ, які…

– (Перебиваючи – авт.) У мене багато прізвищ. Просто зараз ще не час називати ці прізвища. Мені не час. (Задумавшись додає – авт.). А я ставлю питання жителям Рівненщини: кого б ви хотіли бачити? Хто для вас є моральним авторитетом і хто зможе керувати областю? Сам Кличко нічого не зробить.

У спорті також треба мати команду. Якщо ти хочеш бути кращим – то в тебе має бути краща команда. Хочеш бути кращим, то тобі потрібні кращий тренер, кращий менеджер, кращі спаринг-партнери, кращий юрист і кращий промоутер. І тільки тоді ти станеш кращим, коли з тобою працюватимуть найкращі професіонали. Саме за таким принципом я зараз формую й свою (політичну – авт.) команду. Держуправління, економіка, сільське господарство, промисловість – по кожному з напрямків ми працюємо з фахівцями, які хочуть і вміють працювати. Мають хороші моральні якості і йдуть у владу не за грошима.

– Перед президентськими виборами 1999 року збиралась коаліція, яка тоді  називалась «Канівська четвірка». Метою якої було висунення єдиного кандидата, який би зміг перемогти Леоніда Кучму. Однак з того нічого не вийшло. В результаті Кучму переобрали на другий термін. Зараз є трійка опозиційних лідерів і знову ведуться переговори про єдиного кандидата в президенти…

– (Перебиваючи – авт.) Ми хочемо, щоб суспільство сказало свою думку. Ми переконані, що тільки єдиний кандидат від опозиційних сил може перемогти Януковича. Все інше – від лукавого.

– І в якій формі суспільство має сказати свою думку?

– Ми повинні визначитись є єдиним кандидатом. (Задумується – авт.). Цих хлопців, я маю на увазі владу, не вистачить перемогти на один-два відсотки. Має бути достатньо великий розрив, який би не можна було сфальсифікувати. Вони, влада, робитимуть все що завгодно, щоб не втратити владу і саме тому ми маємо об’єднати свої зусилля навколо одного кандидата. Того, хто матиме найбільші шанси перемогти Януковича з його фінансами, адмінресурсом і підконтрольними ЗМІ. Це логічно.

– Хто з трьох може стати цим єдиним кандидатом?

– Той, хто матиме найбільші шанси. Я впевнений в тому, що ми маємо вирішити це питання найближчим часом.

– В Україні вже якось так стається, що кожна зміна влади – це наче останній бій за країну. Так було у 1991, у 1994, 2004, 2010 і тепер все так складається на 2015 рік. Люди вже починають втомлюватись від цих «останніх боїв»…

– І це не останній бій. Це питання вибору: ми можемо змінити ситуацію, а можемо «заморозити» її такою як є зараз. І якраз цей варіант влаштовує сьогоднішню владу. Якщо ти виживаєш – намагайся вижити далі. Якщо ж ти незгодний з нинішніми правилами – голосуй. Потрібно боротись і відстоювати свою думку, свій світогляд і своє бажання жити в європейській країні. Це пропонуємо ми.

– Є питання, які Вам постійно «закидають». Одне з них, є дуже актуальним для Рівненщини. Для області, де мабуть предки кожної другої родини в тій чи іншій мірі мали стосунок до Української Повстанської Армії. Яке Ваше ставлення до тієї частини української історії? Яке Ваше ставлення до тих, хто був солдатами УПА?

– До тих, хто боровся за незалежність України – шанування – це перше. А друге: я дуже не хочу, щоб політики копирсались в історії і інтерпретували її так, як їм вигідно. На ці питання дають відповідь історики, а політикам тут робити нічого. Потрібно перегорнути цю сторінку, залишити в спокої і дати можливість історикам розкрити всі білі плями.

Але ще раз повторюсь: кожна людина, яка боролась за незалежність своєї Батьківщини, заслуговує на повагу.

– Якщо відійти від політики і зараз у вас була б можливість сидіти за чаєм не тут у Рівному з журналістом, а десь в іншому місці – з Мохаммедом Алі, про що б Ви говорили?

– Ми знайомі з ним і багато разів зустрічались за чаєм і говорили про багато різних речей…

– А з ким би хотіли зустрітись, якби була така можливість?

– Я б дуже хотів опинитись на дві тисячі років тому і поговорити з Ісусом Христом. Якщо б була така можливість. (Здається в цей момент Кличко ніби ніяковіє – авт.). Ну от так би хотілось… Багато питань, на які б дуже хотілось отримати відповідь.

– Яке найперше питання задали б?

– Багато питань. Це більш…

– Особисті?

– Особисті… Питання добра і зла. Багато питань. З Ним би дуже хотів поговорити і мав би про що поговорити. А з тими із сучасників, з ким хотів поспілкуватись, я маю таку можливість.

– Якщо поглянути на всю історію України від Київської Русі і до сьогодні: на місці кого Ви б хотіли опинитись і що змінити?

– Якщо говорити про те, що змінити – на місці Віктора Януковича, я зробив би все, щоб залишитись в історії людиною, яка повела Україну європейським шляхом. Зробив би цей відповідальний крок, щоб українці мали змогу розвиватись і жити за сучасними європейськими принципами. Незважаючи ні на які перепони, недомовленості, тиск зі сторони інших держав – зробив би цей крок. І майбутні покоління це оцінили б.

Ми дуже недовго знаходимось в цьому світі і дуже важливо залишити по собі слід.

– А який слід хочете залишити по собі Ви?

– Після себе я хочу, щоб мене згадували добрим словом. Бо людина живе рівно стільки, скільки про неї пам’ятають.

– Розумію, що у вас зараз мало вільного часу. Як відпочиває Віталій Кличко після робочого дня?

– (Сміється – авт.). Я вдячний батькам, які дали мені міцне здоров’я. І сил у мене вистачило не тільки стати чемпіоном світу з боксу, а й вистачить донести свої ідеї і думки до людей та робити свою справу.

– Те це зрозуміло, але все ж таки: закінчився робочий день, Віталій Кличко приходить додому і..?

– Поговорити, погратись, поспілкуватись з дітьми. Від цього я отримую нові сили, наче перезавантажуюсь.

– Діти не жаліються, що тата рідко бачать?

– Жаліються. Постійно жаліються, але й розуміють, що тату треба працювати.

Олексій КРИВОШЕЄВ