3

Дорогий Сорочинський ярмарок

Хто не полюбляє блукати рядами, забитими усіляким начинням — від оберегів, ляльок-мотанок, вишиванок і до глечиків, саморобних прикрас, картин, оренбурзьких хусток, — той ніколи не зможе оцінити своєрідну атмосферу ярмарку.

Адже це не типовий базар, а дійство зі своїми нескінченними торгуваннями (торг — специфічний вид спілкування між продавцем і покупцем, метою якого є не лише зменшення ціни на покупку, а й задоволення, отримане від самого процесу), із піснями й конкурсами, з майстер-класами від народних умільців, зі своїм пульсом, ритмом, диханням. Все навколо просякнуте неймовірною гостинністю, радістю й феєрією унікального свята. Тільки радість ця теж не дешева. Майстер-клас із гончарства — 30 грн, для прикладу.

Асортимент розмаїтий настільки, що аж очі розбігаються від кількості барв, запахів, звуків. Недарма наші предки їздили в Сорочинці, бо тут можна купити що завгодно. Одних лише вишиванок стільки, що в них можна, певно, убрати мегаполіс. Вражає якість тканин, техніка вишивання, кольори, застосування нових елементів (таких як бісер, пацьорки, золоті й сріблясті нитки). Хрестиком, гладдю — на будь-який смак. А до вишиванки ще дівчатам — плахти, спіднички, хустки, запаски, очіпки; чоловікам — шаровари, взуття з конопляного полотна (улюблене місце чоловіків), а для мужності — ще й булаву, як у гетьмана! І все, звісно, добре. Проте щоб купити вишиванку, потрібно добряче посидіти на дієті. Адже ціни в цьому році карколомні — від 700 до 4 500 грн.

А дівчат хлібом (перепрошую — полтавськими варениками) не годуй, а дай на мотанки подивитися, помацати, ще й дізнатися, від чого лялька захищає. Виявилося, що більшість дівчат лише такі ляльки й можуть собі дозволити придбати.

Який же ярмарок без плетених кошиків? Майстри демонстрували маленькі плетінки й величезні, хлібниці та навіть… лебедів із лози! А за солом’яні капелюхи брали понад 200 грн, та ще й злиднями обзивали тих, хто не мав таких коштів.

А взагалі у Великих Сорочинцях куди не підеш — знайдеш все, що тобі необхідно: картини, обереги, прикраси, навіть казахські шапки. І неодмінно варто зайти до хати Хіврі й побачити побут наших предків, відчути енергетику.

Та попри всю цю зовнішню ошатність і подаровану організаторами втіху є ще чимало недоліків. Уже не вперше на ярмарку представлене дешеве китайське начиння, на кшталт «все по 5 грн». А от питання: для чого?

Цього року дійство явно відгонило комерцією. По-перше, ціну за оренду території для народних умільців збільшили вдвічі. Результат: зросла ціна на товари, продавці стали більш агресивними, а покупці — менш задоволеними. Багато краму так і не було представлено через непомірну плату за місце (це яскраво ілюстрували напівпорожні ряди).

По-друге, збільшилася кількість розважальних заходів, опісля яких так і тягне на «пригоди», котрим, до речі, всіляко сприяло вживання хмільної продукції офіційних партнерів свята. Ще один мінус цьогорічного ярмарку — одноманітність товару і непідготовлені для гостей автомобільні стоянки, які розмокли від першого ж дощику. Як наслідок — 12 грн в касу заплатили, а виїхати з розмоклого поля — зась.

Отож, волами чи більш сучасним транспортом поспішайте наступного року до Великих Сорочинців на ярмарок, щоб отримати незабутні враження. Тільки гроші починайте збирати ще за рік, якщо хочете добре відпочити й гостинців додому привезти!