2

Рівненська рулетка: хто стане новим головою ОДА?

На «Свободу»

Забігаючи наперед одразу зауважу – нічого не маю проти чинного голови Рівненської облдержадміністрації Сергія Рибачка. Нормальна людина, без негативного шлейфу та корупційних скандалів. За ці місяці, що він був господарем кабінету №601 в будівлі на майдані Просвіти, нічим себе не дискредитував. Робив що міг і що виходило.

Однак, можна стверджувати ймовірністю у 99%, що Рівненську область «Свободі» (саме цю політичну силу представляє Рибачок) не залишать. Тому сидітиме Сергій Леонідович в головному кріслі області акурат до того моменту, коли голова адміністрації Президента Борис Ложкін покладе на підпис Петру Порошенку указ про призначення нового голови.

Коли це станеться? Прогнозувати важко. У країні війна і в Президента вистачає «головного болю». А перед підписанням указу ще треба добряче подумати над кожною кандидатурою. І таких буде багато. Порахуйте самі – 24 області. У кожній кілька, чи навіть кілька десятків, претендентів.

Ми ж розглянемо ті кандидатури, котрі претендують, або які просувають до керма області. Із власних джерел і від "хвостатих сорок" вдалося дізнатися хто ці самовіддані герої, котрі мають бажання наводити лад на Рівненщині і вести її до щасливого, квітучого європейського майбутнього. На жаль, чи на щастя, таких виявилося не багато.

На друге коло

Віктор Матчук уже публічно відхрестився від посягань на посаду голови облдержадміністрації. Публічно у ЗМІ і не публічно в розмовах. Іще четвертого червня телефоном він мені особисто сказав, що навіть не уявляє, у якій формі мала б надійти йому пропозиція. І знаєте - я йому вірю. Віктор Йосипович, певно, не уявляє. Однак, дозвольте, уявлю я.

Віктор Матчук може й справді не хоче знову в кабінет керівника області. І на це в нього може бути одразу кілька причин: політична кар'єра в столиці, керування іншим регіоном або просто «не хочу». Він же теж людина і теж може «не хотіти»? Може! Проте політика така штука, що інколи замість «хочу», уперто підсовує слово «треба».

За Віктора Йосиповича активно «тягне мазу» Юрій Луценко. Потенційне головне обличчя пропрезидентської партії «Солідарність» волів би мати у рідній для себе області близьку до себе людину. Тим більше людину, яка вже керувала Рівненщиною чотири роки і знає тут усі "входи-виходи".

Окрім того, не проти, щоб головним в області став Матчук, й дехто з екс-регіоналів. Думаю, зрадів би такому призначенню народний депутат Юрій Благодир, який прийшов до парламенту за списком ПР. Хоча, насправді він є людиною Володимира Литвина. Юрій Анатолійович має в цьому свій, суто меркантильний, інтерес. При Матчука він був першим заступником. І не просто працював, а досі приятелює з ним і має спільні захоплення. Відкрию вам одну таємницю. Пам’ятаєте, кілька років тому Матчук травмувався, катаючись на лижах, і був змушений перенести кілька операцій на плечі? Випадковим винуватцем тоді став саме Благодир, котрий зіткнувся з тодішнім своїм шефом на спуску. А ще, вони часто їздять разом на полювання.

Спитаєте: у чому тут меркантильний інтерес Юрія Анатолійовича? Якщо областю керуватиме Матчук, то Благодир не переживатиме за роботу близької до нього Агрокорпорації імені Воловікова.

Був би не проти призначення Віктора Йосиповича й екс-голова ОДА Василь Берташ. Він для нього зрозумілий - очевидні умови роботи за його керівництва. Та й взагалі, Матчук, як голова облдержадміністрації, принципово влаштовує майже всі групи впливу на Рівненщині. І якщо «партія скаже ТРЕБА», то, думаю, Віктор Йосипович скаже "ТАК".

Як не штабом – то областю

Іще одним претендентом на посаду голови Рівненської ОДА є Анатолій Ляшецький. Ті, хто не приглядаються до глибинних політичних процесів в області, можуть запитати: «Хто це?». Відповім: непогана людина, керівник місцевого осередку політичної партії Українська платформа «Собор».

Чому саме він? Кілька причин. Насамперед, він має дуже дружні стосунки з лідером партії Українська платформа «Собор», п’ятикратним народним депутатом Анатолієм Матвієнком. Він, у свою чергу, добре знайомий із Петром Порошенком.

По-друге, саме Анатолій Ляшецький мав стати керівником виборчого штабу чинного Президента на Рівненщині. Проте так було тільки до моменту, коли у серйозну президентську гру увійшла партія УДАР. Штаб тоді очолив нардеп-ударівець Віталій Чугунніков і розгорнув його на базі партійних структур УДАРу.

Хоч покерувати виборчим штабом майбутнього президента пану Анатолію не вдалося, у виборчому процесі Ляшецькиий і його мобільна команда участь все таки взяли. І нині не проти отримати за це відповідну кадрову винагороду. Які їхні шанси? Думаю, правильно буде висловитися математичним терміном: «наближаються до нуля».

«Майже Коломойський»

Підзаголовок цієї частини статті є вислів одного з депутатів Рівненської облради. Так у розмові про долю крісла голови ОДА він назвав підприємця Олексія Хахльова. Чому? Я теж тоді поставив це питання. Відповідь була простою, як двері: та вони ж обидва зі Швейцарії. Тільки один із тієї, що у Європі, а інший - із тієї, що біля Рівного.

У Олексія Хахльова є цілий набір можливостей претендувати на посаду голови Рівненської облдержадміністрації. Він особисто і давно знайомий із нинішнім Президентом. У них навіть майже родинний зв’язок: Олексій Володимирович батько онуків кума Петра Порошенка. (Ото закрутив, аж самому сподобалось. – Прим. авт.).

Окрім цього, Хахльов був активним учасником революції і на Рівненщині, і у Києві. І, як і Віктор Матчук, має непогані контакти з місцевими елітами. Щоправда, на відміну від Віктора Йосиповича, не з усіма ці контакти «плюсові». Пригадати хоча б спалений «Мерседес», на котрому їздив під час революції пан Олексій.

Тоді його бачили і на сцені Майдану, і на барикадах біля Рівненської ОДА, і на перемовинах, і у сесійній залі облради. Тоді, коли вирішувалося питання обрання головою облради Михайла Кириллова. Проте після втечі з країни Януковича і закінчення активної фази революції Хахльов відійшов від подальших процесів.

Навряд чи він найближчим часом повернеться до активної політичної діяльності. Тим більше, навряд чи ми побачимо Олексія Хахльова в якості господаря 601-го кабінету в адміністрації. Це іще одна аналогія з відомим тепер «жидобандерівським» олігархом Коломойським, який виходить на політичну арену тоді, коли потрібен. І повертається до себе у Швейцарію як тільки країна може жити без його допомоги.

«Батьківщина»? В прольоті!

Власне на цьому можна було й закінчити цей розділ. Утім, додам кілька слів. Політична сила Юлії Тимошенко після нищівної поразки свого лідера у президентських перегонах має добре подумати над перспективами свого політичного майбутнього. Зокрема, і, насамперед, на Рівненщині.

Зважаючи на ті відсотки, які здобула Юлія Володимирівна у базовій для себе області, вже найближчим часом по-новому розгорнеться боротьба за посаду голови обласної організації партії. Валентин Королюк і Юрій Вознюк навряд чи змарнують можливість реваншу. І першому, й іншому це треба для гарантії продовження парламентської політичної кар’єри.

Щоправда, для Вознюка це іще і питання продовження політичного життя для команди, до якої він належить. Адже для нині безпартійних депутата облради Вадима Сидорчука та голови облради Михайла Кириллова дуже актуальним є питання отримання депутатського мандат на наступних виборах. Проте це тема іншої статті. Поки можна сміло констатувати: кандидату від «Батьківщини» посада голови Рівненської облдержадміністрації «не світить».

Зробити правильний УДАР

Уже бачу, як пишуться гнівні коментарі під цим матеріалом на кшталт: «Заказуха!». Однак байдуже – пишу те, що знаю.

Головним претендентом на крісло голови Рівненської ОДА є кандидат від УДАРу. Одна з головних причин - доволі хороший показник, який забезпечили Порошенку на Рівненщині місцеві ударівці. До того ж новому главі держави потрібно на когось спиратися в парламенті, допоки там з’явиться фракція пропрезидентської партії.

Прізвище, яке називають найчастіше у якості головного претендента на посаду – Анатолій Сидорук. Хтось, не надто наближений до рівненського політикуму, і тут може запитати: «А хто це?». Відповім. Колишній військовий, активний учасник революційних подій на Рівненщині. Людина дуже близька до народного депутата Віталія Чугуннікова і його заступник по партії. Єдине слабке місце Судорука - «нерозкрученість» в місцевому і, тим більше, у столичному політикумі. Саме це може зіграти з ударівцями злий жарт у боротьбі за крісло керівника області.

Майже гарантовано посаду міг обійняти сам Чугунніков. Принаймні, не довелося би довго переконувати Порошенка у доцільності призначення людини близької до Віталія Кличка. Котрий, до того ж, керував передвиборчим штабом нинішнього Президента. Однак сам Віталій Чугунніков поки не виявляє бажання керувати областю й активно просуває Анатолія Сидорука. Чому? Можливо Віталій Семенович воліє продовжити парламентську кар’єру? Хто зна…

Хоча, маю переконання, що повернутися у парламент можна і з крісла голови облдержадміністрації. Проте втратити контроль над областю – таких помилок у політиці не пробачають.

Хто очолить Рівненську облдержадміністрацію стане зрозуміло вже до кінця червня. Розклади відомі, учасники – теж. Робіть свої ставки, панове. Гра варта свічок.

Олексій КРИВОШЕЄВ,

"ВСЕ"