2

100 % самообслуговування і 100% затишку на Майдані

Мене зацікавила невимушеність такого запрошення, а ще більше – ціна, що була озвучена. Вона здалася мені взагалі нереальною для Києва, та ще і для закладу у самому центрі міста. Взяла візитівку, і після зустрічі, на яку бігла, вирішила подивитися на власні очі, що там і як.

У дворику старого будинку, навпроти музею Шевченка, бачу вивіску. Східцями спускаюся донизу. На вході мене зустрічає хлопець адміністратор, запитує, чи я тут вперше і пропонує екскурсію.

В залі всього кілька столиків. Дещо неочікувано вона обставлена диванами і кріслами в дорогому класичному стилі. Адміністратор проводить мене далі, на кухню. «Тут у нас кава, чай, солодощі. Ось плита – навіть маєте можливість зготувати собі їжу. Одним словом, 100-відскоткове самообслуговування».

Наступна кімнатка схожа на залу для гри у мафію. На овальному столі – різноманітні ігри, над ним – велика пафосна люстра. Панує атмосфера азарту.

Далі двері ведуть у кімнату, яку ласкаво називають Валяльнею. Вона задекорована килимами і подушками, а тому в ній автоматично відчуваєш себе затишно. За наступними дверима починається найбільша зала Бесідниці. За столиками, на м’яких диванах і стільцях розташувалися гості. Парочки, що дивляться спільні фото, солідні відвідувачі, які ведуть ділові бесіди, кілька людей усамітнилися по куточках за ноутбуками, студенти діляться одне з одним обідами, іноземці вивчають мапу Києва.

Людей чимало, проте ніхто нікому не заважає, місця вистачає всім, а легка музика тільки сприяє спілкуванню. І немає ніяких нав’язливих офіціантів, і ніхто не контролює кількість випитого і з’їденого. Дійсно, дуже по-домашньому комфортно почуваєш себе у такому місці.

Адміністратор проводить мене ще в одну кімнатку. Це Читальня. Кілька крісел, чимало книжок – і класичних, і сучасних. Тут за бажанням відвідувачів можна вимкнути музику і залишитися в повній тиші сам на сам з книжкою.

Ми повертаємося в першу залу і адміністратор фіксує початок відліку часу. На кухні готую собі смачнюче еспресо з кава машини, беру піалочку з печивом і прямую до Валяльні. На білому диванчику облаштовуюся з ноутбуком. Інтернет дуже швидкий. Тож я маю гарну можливість попрацювати в розслабленій обстановці, а не в гамірному офісі. Ось вже і дописую цю статтю. Чудово, що я сьогодні зустріла ту дівчину на Майдані. Тепер знатиму нове спокійне місце для роботи, спілкування і відпочинку.

P.S. А на виході, коли розраховувалася за годинку затишку, дістала 20тку і навіть незручно якось забирати чотири гривні решти. Надто вже демократичні тут ціни. А тому поклала гроші у скляну посудину в подяку дружнім адміністраторам за затишок.

Ганя ГАВРИШ

просто з «Бесідниці»