5

Суддя районного суду Рівненщини затягує справу, бо позивач — латвієць?

Громадянин Латвії Дмитріїс Степушинс 19 липня цього року приніс у Володимирецький районний суд доповнення до документів у справі своїх племінників, яку розглядала ця установа. Йдеться про визнання факту проживання юнаків на території України, яке дасть їм змогу отримати так зване «чорнобильське» посвідчення. Племінники (1981 та 1983 років народження), яких мати перевезла в Україну з Латвії 1987 р., відтоді постійно мешкали в селі Антонівка Володимирецького району, ходили до школи, отримували медичну допомогу.

«Втім, коли постало питання визнання цього факту, суддя Леонід Закревський, який веде справу, поставив під сумнів довідки, які нам видали і у школі, і у медичному закладі. Фактично, він поставив під сумнів правдивість документів, виданих державними закладами. Попросив надати ще свідків і зі школи, і з лікарні та додаткові документи. Справа, яку мали розглянути 1 липня, була перенесена на 18 липня, а згодом — на 22 липня. Додаткові документи я приніс у суд 19 липня. Але замість того, щоб вирішити справу із впорядкуванням документів, я отримав неадекватне відношення судді Закревського до мене як іноземця та родича позивачів у справі та моїх племінників також», — розповів Дмитріїс Степушинс.

За словами пана Дмитріїса, суддя виявив свою неприязнь до нього як громадянина Латвії, коли відмовився мирно вирішити мовне питання. Річ у тім, що спілкувався суддя українською, яку латиш розуміє не повністю.

«Він говорив зі мною українською, але я її погано розумію. Тому попросив говорити зі мною російською, щоби ми могли порозумітися, але суддя не зреагував. Сказав, що ми знаходимося в Україні й українська тут — державна мова. Тож я попросив його надати мені перекладача, щоб я міг теж спілкуватися рідною мовою — латвійською. Втім, перекладача мені не надали. А суддя рознервувався, почав кричати та ображати мене, наче намагався мене залякати. Я перепитав, чи він так ставиться до мене, тому що я громадянин Латвії. Усім своїм виглядом суддя показав, що я був правий, що усі ці прискіпування до мене і моїх племінників тільки тому, що я — латвієць. Після цього він відмовився приймати у мене доповнення до документів».

Пан Степушинс нарікає, що за 12 років роботи в еміграційній службі він уперше зустрівся із хамством у судовій системі.

«Як представник іншої країни, я вважаю, що суддя не має права так поводити себе, порушуючи права і свободи громадян, а тому довіряти правосуддю не можна. Я не можу збагнути, як такі інстанції можуть знущатися над людьми», — каже Дмитріїс.

Втім, латвієць не збирається опускати руки та готовий скаржитися на нечемність судді у прокуратуру і Кваліфікаційну комісію суддів при Вищій раді юстиції в Києві, яка займається питаннями професійної та моральної компетенції суддів. А ситуацією зацікавилися у Посольстві Латвії в Україні та еміграційній службі Латвії.

Тим часом засідання суду й 22 липня було перенесене, а наступне, яке відбулося 8 серпня, справу не вирішило, оскільки з’явилися не всі свідки. Латвійця у зал суду не пустили. Наступного разу суддя та латвійський захисник зустрінуться аж 8 вересня. Як каже пан Степушинс, суддя навмисно пішов у відпустку за власний рахунок, аби затягнути розгляд справи.

Те, що Леонід Закревський із 10 серпня перебуває у відпустці, підтвердила і голова Володимирецького районного суду Людмила Котик. Щоправда, наголосила, що це його чергова відпустка. Про конфлікт свого підлеглого та громадянина іншої країни дізналася від журналістів, втім, коментувати ситуацію не береться. Каже, про цю справу слід говорити із самим паном Закревським. Натомість він на контакт із журналістами не йде. Телефон його робочого кабінету або не відповідає, або колеги пояснюють, що суддя перебуває у нарадчій кімнаті.

За словами Людмили Котик, такі скарги на суддів надходять вперше. Сам Леонід Закревський працює суддею із грудня 2010 р., до того він був начальником Володимирецького РВ УМВС у Рівненській області.