5

День Соборності: дежавю 1919 року

Збір бажаючих взяти участь в акції був призначений на 13:45. Місця збору було два: біля пивзаводу та біля органного залу. В призначений час обидві колони (одна з яких символізувала УНР, а друга — ЗУНР) мали зустрітись на мосту та виконати державний гімн.

Вирішив піти до органного залу. Тут знаходилось десятки півтора молодих людей з синьо-жовтими прапорами та табличкою з гербом Української Народної Республіки. Хлопці й дівчата співали українських пісень. До них приєдналось ще кілька перехожих старшого віку.

У призначений час учасники рушили колоною. Діставшись середини мосту, УНРівська частина акції зупинилась. Західняки ЗУНР — запізнювались. Повз нас проїжджали машини: хтось сигналив, а хтось знімав відео. Старша людина, яка стояла поруч, сказала: "Менти оперативну зйомку роблять. У них така робота". Жінка в маршрутці тикала на нас пальцями і щось говорила хлопчику років семи.

За кілька хвилин підійшла колона ЗУНР у складі півтора-двох десятків молоді. Цікаво, що ані в колоні УНР, ані в колоні ЗУНР не було видно нікого з місцевих опозиційних чи провладних політиків. Хіба окрім екс-кандидата в нардепи Олексія Хахльова, який приєднався до колони УНР. Та депутата міськради Анатолія Чугуєвця, котрий під`їхав, постояв кілька хвилин, не виходячи з авто і поїхав геть ще до початку руху обох “Україн” назустріч одна одній.

Об`єднавшись, учасники заспівали гімн. Щоправда, вийшло розрізнено. Одночасно, але з різницею в кілька секунд, почали співати на обох кінцях ланцюга. Спів “рухався” по ланцюгу і по середині його вийшло, що “західна” частина випереджає “східну” на кілька рядків. Акція закінчилась, а в серці залишився якийсь осад і роздратування, що навіть у такій акції немає скоординованості та єдності. Так само, як її немає між різними частинами країни.

Саме через це загинула українська держава, народжена в день 22 січні 1919 року.

Тоді, навіть після злуки, західняки і наддніпрянці відстоювали кожен свої інтереси. Українська Галицька Армія бачила головним своїм ворогом поляків. У той час як петлюрівці — росіян (в обох проявах: білогвардійському і більшовицькому). Як результат: УГА не вступила в бої проти Добровольчої армії Денікіна. Спостерігаючи збоку, як Українські січові стрільці Петлюри втрачають Київ. Не в змозі самотужки стримати удари білогвардійців.

Пізніше Петлюра відплатив тим же, пішовши на союз з Польщею, “забувши” порадитись з “західняками”. Неузгодженість, егоїзм і небажання поступатись власними інтересами заради спільної справи. І поки старші міркують і зважують, молодь діє. Все, як і тоді. До речі, за кілька днів інша річниця — бою під Крутами. І треба робити висновки.

Олексій КРИВОШЕЄВ

Фото: Олександр МЕЛЬНИЧУК