3

Хто руйнує архітектурні пам’ятки Коломиї?

Згідно з державним реєстром архітектурних пам’яток, у Коломиї налічується 38 пам’ятки містобудування та архітектури місцевого значення. Більшість із них потребує часткового або капітального ремонту. Зрозуміло, що на всі роботи грошей у міському бюджеті не вистачить, тому перш за все влада вирішила привести до ладу будівлі, які є візиткою Коломиї, зокрема ратушу та Благовіщенську церкву.

Сказано — зроблено. Результатом такої «реконструкції» стало практично знищення автентичності згаданої церкви, яка, нагадаємо, була одним з головних претендентів на внесення до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Дозвіл на проведення робіт надали фірмі, яка, напевно, не має жодного уявлення про реконструкцію: церкву, споруджену 1587 р., фактично спотворили, замінивши класичну для Гуцульщини ґонту на шматки заокруглених планок світлого кольору. ЮНЕСКО вже відмовилося від неї… Яка ж пам’ятка наступна?

Автентичні вікна поміняли на пластикові

Як зазначено у відповідному законі України, охорона об’єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Здавалося б, кому, як не міській раді, котра розміщується в пам’ятці архітектури — ратуші, дбати про це?

Натомість новообрані заступники міського голови Ігор Граділь і Тарас Яворський, а також секретар міської ради Ярослав Гошій, щойно отримавши свої посади, відразу заходилися облаштовувати робочі кабінети. В результаті дерев’яні вікна, на які зараз переходять всі цивілізовані та розвинені країни, викинули на сміттєзвалище. Тепер замість них «красуються» металопластикові.

І все б нічого, але згідно зі статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», «консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам’яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації».

Ми, звісно, звернулися до міського голови Ігоря Слюзара з проханням надати копії письмового дозволу, охоронного договору та науково-проектної документації, погоджених з органом охорони культурної спадщини. Однак відповідь на наш інформаційний запит, відверто кажучи, здивувала. У листі зазначено: «Заміна автентичних вікон (виділення наше. — Авт.) на пластикові в пам’ятці архітектури місцевого значення (ратуші) з органом охорони культурної спадщини ОДА не погоджувалася, охоронний договір з органами культурної спадщини не укладений, науково-проектна документація на ремонт Ратуші не розроблялася».

Тобто міська рада самовільно, порушуючи законодавство, провела в ратуші ремонт. Зрозуміло, що пам’ятки архітектури його потребують, але нагадаємо рядки закону: «ремонт — сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об’єкта культурної спадщини без зміни властивостей (виділення наше. — Авт.), які є предметом охорони об’єкта культурної спадщини».

Міська ратуша — одна з найдавніших споруд Коломиї

Так, міська ратуша разом з Музеєм писанки по праву вважається символом Коломиї. В середні віки встановлювати вежі з годинником мали тільки міста з Магдебурзьким правом. У 1880 р. до коломийської ратуші доставили затриманого Івана Франка. Висока вежа будівлі використовувалась і як вежа розташованого на подвір’ї ратуші пожежного депо. Черговий пожежник оглядав місто з балкончика, який і зараз є над годинником вежі. Щоденно на балкон ратуші виходив сурмач і о 6 год ранку та о 21 год виконував мелодію пісні «Коли ранні встають зорі». Через кілька років після Другої світової війни у приміщеннях ратуші тривалий час розташовувалось медичне училище. Після проголошення незалежності України навчальний заклад переїхав.

Однак теперішні пластикові вікна аж ніяк не прикрашають міську ратушу. Жоден досвідчений архітектор не допустить, щоби під час реставрації пам’яток архітектури були встановлені пластикові склопакети, адже тільки дерев’яні вікна здатні забезпечити приємний клімат і комфортну атмосферу всередині. За словами спеціалістів, вікна з пластику служать недовго, а дерев’яні стоять по 100–150 років. Крім того, будинок 134-літньої давності з пластиковими вікнами — це як мінімум прояв абсолютного несмаку та зневаги до історії.

Хто платить, той і замовляє пісню?

Згідно із законодавством, органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини (а в Коломиї делегованого органу немає, що підтвердила відповідь міського голови на наш інформаційний запит), зобов’язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створюють загрозу пам’яткам. За нищення пам’яток архітектури передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. То чому ж міська влада замість того, щоб стежити за збереженням культурної спадщини, сама подає приклад мешканцям, як чинити навпаки? Надіємося, що закон для влади — не звичайний папірець чи красива книжечка, тому очікуємо найближчим часом на заміну пластикових вікон на автентичні дерев’яні.

Оксана РОМАНЕНЧУК