2

Полтавських безхатьків ласкаво просять до тимчасової оселі

Ідею відкриття такого закладу тривалий час виношували у благодійній асоціації «Світло надії», і ось нарешті плани втілилися в реальність. За задумом будівля центру мала б постати в місці концентрації колишніх ув’язнених та безхатьків.

Спочатку планувалося, що притулок буде біля Південного вокзалу, де люди такого контингенту скупчуються найчастіше. Однак підрахунок вартості ремонтних робіт показав, що облаштування закладу у цьому місці обійдеться в кругленьку суму. Тому ініціатори мусили пошукати дешевших варіантів. Назустріч їм пішли представники місцевої влади всіх рівнів. Зекономити кошти вдалося за рахунок споруди, де донедавна був Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Київського району. Працівників установи «виселили» в інше приміщення, а у старому облаштували притулок. Фінансування комунальних послуг у ньому здійснюватиметься за рахунок міського бюджету, а про інші потреби безхатьків дбатимуть всі потроху. У санстанції безпритульні проходитимуть дезінфекцію, в тубдиспансері клієнтів обстежать і за необхідності поставлять на облік.

Першу партію харчів передали установі представники Ради підприємців Полтави. Небайдужими виявилися і сусіди, мешканці прилеглих будинків, – щойно почувши про відкриття закладу, люди почали зносити туди теплі речі.

Перебувати у притулку клієнти зможуть не більше, аніж півроку. Цього часу має вистачити для соціалізації людини, переконаний керівник Центру адаптації для бездомних осіб та звільнених з місць позбавлення волі Роман Дрозд:

— Більшість людей, які потрапляють до нас, не мають жодних документів. Але після їх відновлення ми акцентуватимемо увагу на працевлаштуванні цих осіб. Центр зайнятості в першу чергу залучатиме наших клієнтів на громадські роботи. А потім вже йтиметься про влаштування за наявним фахом, перекваліфікацію чи навчання новій професії. Я вважаю, за півроку, доки людина житиме тут, вона зможе відкладати якісь кошти, аби потім винайняти кімнату чи флігель.

У закладі сподіваються незабаром отримати повноваження міського центру реєстрації. Це дозволять надавати людям статус бездомного, тимчасово реєструвати його і на основі цього відновлювати втрачені паспорти.

Про обсяги майбутньої роботи у новоствореній установі поки що тільки здогадуються. Як зазначив Роман Дрозд, у різні роки кількість безхатьків змінювалась, офіційно їх було і шість, і вісімнадцять. Коли ж за облік взялися серйозно, то нарахували майже півсотні безпритульних. І це тільки тих, яким допомогли відновити документи.

— У нашому закладі є також кімната-нічліжка для тих, хто не хоче нічого змінювати в житті. Їм головне відігрітися, поїсти і поспати та й податися далі жебракувати, ми знаємо, будуть у нас і такі люди. Єдине обмеження – ми не приймаємо людей в стані алкогольного сп’яніння, у нас для цього є поряд нарковідділення, - підкреслює Роман Дрозд.

У перший же день роботи до Центру адаптації завітало двоє відвідувачів – чоловік і літня жінка, Любов Олександрівна. Її діти продали квартиру і виїхали до Росії, а старенька лишилась тут без житла. Каже, що народилась в Україні, і хоче померти на Батьківщині. Притулок їй припав до душі.

— Мені подобається, тут тепло. Мені більше нічого не треба, аби дах був над головою, - зітхає жінка, і показує фотографію двоповерхового дачного маєтку, де так-сяк перебивається у підвалі з дозволу господарів. – Я зараз слабка дрова рубати, а там зараз дуже холодно.

Представники влади сподіваються, що цю ідею запозичать і втілять у життя також в Кременчуці - промисловому місті, де проблема безхатченків не менш нагальна.

Олена ЗАДОРОЖНА