5

Новини, яких немає, або Історія однієї інформаційної війни по-харківськи

АТНівці певні – їх ліквідували саме за нелояльність до влади. І зробило це керівництво міста та області. Харківські очільники – здебільшого через своїх радників та прес-секретарів – з цим не погоджуються. То що таке скандал з АТН – прецедент, який загрожує стати новітньою технологією ведення інформаційних воєн в Україні, чи непорозуміння господарюючих суб’єктів, через яке страждають журналісти та врешті решт глядацька аудиторія?

Нічого, крім бізнесу

Аби бодай трохи зрозуміти, що відбувається в інформаційному просторі Харкова, треба вдатися до історії. Багато років новини АТН входили в ефір так званого "сьомого каналу" – першого в області повноцінного комерційного телеканалу, популярної серед харків’ян "кнопки" на пульті. До речі, саме на "сьомому" свого часу робив власне телешоу нинішній мер Харкова Генадій Кернес. Його доробок мав назву „Без купюр”. Це була бесіда ведучого – тобто пана Кернеса – з двома гостями у студії, які висловлювали протилежні один одному точки зору.

Відповідно до ліцензії Нацради більшість ефірного часу – а саме 18 годин на «сьомому каналі» має телекомпанія "Тоніс-Центр". Не так давно цією компанією рівною мірою володіли міський голова Генадій Кернес та його політичний опонент Арсен Аваков. Проте минулого літа Аваков продав свої 50% акцій. Половину з них придбала дружина харківського губернатора Михайла Добкіна. Кому дісталась друга половина – невідомо, проте в Інтернеті можна знайти інформацію, що це хтось із радників міського голови. Таким чином сьома кнопка фактично опинилась під контролем команди Добкіна-Кернеса. І Аваківські АТН, які мали на цьому каналі ліцензовані шість годин мовлення щодоби, там стали просто зайвими. До того ж, на "сімці" ще до зміни власника виходили інші новини – під назвою "Харьковские Известия". Хоча назвати цю програму новинами навряд чи можна – швидше, це детальний перелік успіхів команди мера міста. Тож із серпня цього року новини АТН зі звичного ефіру популярної у Харкові "сімки" – зникли.

"Ушлі" красиво

АТН ніхто не закривав і журналістам ніхто не прожував. Просто одного дня компанія, відповідальна за передачу АТНівського сигналу від редакції до обласної телевежі, розірвала з новинами угоду. Знайти іншого посередника виявилось непросто. Оформити новий санітарний паспорт на роботу власного передавача – ще складніше.

Доки тривала паперова тяганина, АТН виходили на менш рейтингових місцевих каналах Фора та АТВК, на які теж має (чи мав) вплив Аваков. Аж ось 14 серпня обидва канали просто "вирубили" з ефіру. Компанії, відповідальні за трансляцію сигналу, пояснили це проблемами з угодами – і не продемонстрували жодного бажання іти назустріч АТН у прагненні ці проблеми якось владнати. Щоправда, директор АТН Олег Юхт відкрито заявляє: з різних джерел йому відомо, що "пускати" в будь-який ефір АТН заборонив особисто міський голова Генадій Кернес.

"Ми до вас, професоре"

Цікаво, що буквально за два дні до того, як з телеефіру остаточно зникли АТН, колектив цієї новинної організації написав відкритого листа президентові України. У листі гаранта просили звернути увагу на події навколо. Документ підписали чимало місцевих журналістів. У мерії таку акцію назвали спробою вплинути на громадську думку і створити у суспільстві образ Генадія Кернеса як ворога преси та конкретно АТН. Сам міський голова ще раніше у не дуже ввічливій формі висловив думку, що у АТНівців – просто фобія щодо його імені. А от чи дійшов лист до президента і чи відреагував він на нього хоч якось – поки невідомо.

Репортаж із зав’язаним ротом

У понеділок, 19 вересня, журналісти АТН вийшли пікетувати мерію Харкова. Пікет організували креативно – читали новини під відкритим небом, зав’язували собі рота і навіть спробували передати міському голові символічну труну зі свободою слова.

Щоправда, дістатись до провладного кабінету ініціативна група не змогла. Журналістів-пікетувальників не пустили навіть до мерського секретаря. Їхнім колегам, які прийшли висвітлювати акцію протесту, також заборонили заходити до приміщення мерії, незважаючи на посвідчення та акредитації. На ганок міської ради вийшла лише дівчина-представник прес-служби. Втім, жодних коментарів не надала. Нікого з чиновників – представників неабиякого департаменту мерії по зв’язках зі ЗМІ рангом вище – пікетувальники так і не побачили. Згодом, з мерії пообіцяли, що ситуацію прокоментує особисто мер, але вже завтра...

Під час пікету склалося відчуття того, що півтори соні людей, які упродовж років з’являлись в телеефірі з новинами, влада просто не помічає. Мовляв, покричать – і розійдуться. Адже у всіх родини та діти, яких треба годувати. А пікетами та новинами, читаними з аркушів паперу просто неба ситий не будеш. Та й коли українська влада боялася пікетів? Вона навпаки – роками гартувалась на таких акціях.

Свобода і слово

І насамкінець. Нацрада з питань телебачення та радіомовлення вже збирається влаштувати перевірку АТН – на предмет з’ясування того, чому новини певний час не виходять в ефір згідно з ліцензією. Якщо ця поважна організація дійде висновку, що АТН самі в чомусь винні – цю ліцензію у них просто відберуть…

Можна по-різному ставитись до АТН та їхніх акціонерів. Зрештою, майже всі ЗМІ в Україні вже давно мають певного господаря – і тим редакціям, які вміють краще балансувати між забаганками власників та професійними нормами, люди і довіряють більше. Можна відверто не поділяти політику опозиції і щиро радіти успіхам влади. Навіть якщо ці успіхи дорівнюють сотні посадженим деревам на противагу тисячі раніше знищеним. Можна вимагати спокою та обіцяної стабільності і принципово не цікавитись політичним життям країни. Але в людини має бути право хоч інколи "увімкнути" свій мозок – аби побачити ті самі речі з різних боків. Людина – навіть якщо це єдина людина в місті – повинна мати право сама обирати, який канал чи які новини дивитись. І сама робити висновок, які новини є на її думку кращими, чеснішими, оперативнішими та цікавішими.

Андрій БАРТАШОВ

Фото автора