2

На Рівненщині міліція вже 4 місяці мовчить про загадкове самогубство

Як все починалось

В селі Грушвиця неподалік Рівного 2 грудня 2012 року при незрозумілих обставинах загинув місцевий житель Віталій Ференц, 1989 року народження. Того дня у новозбудованому підсобному приміщенні, яке належить сім’ї і до якого є вільний доступ (хлів не зачиняється), батько – Володимир Ференц виявив мертвим свого сина Віталія. Тіло останнього було на підлозі у напівсидячому положенні, на шиї була мотузка, ноги лежали на землі, а кисті рук – у кишенях штанів. На обличчі Віталія були тілесні ушкодження, зокрема, розсічена права брова та ушкодження на правому вусі, щоці, підборідді.

Віталій Ференц під час служби в армії

Ввечері перед трагедією Віталій був з друзями на дискотеці в місцевому будинку культури. За словами рідних, того дня Віталій пообіцяв батькові злити воду з їхнього автомобіля ВАЗ 21093. Саме тому, на їхню думку, із будинку культури хлопець, залишивши друзів відлучився до автомобіля. А вже о 00.45 годині стало відомо про ДТП за участі цієї автівки. Автомобіль ВАЗ 21093 зіткнувся з огорожею сусіда на прізвище Рудник, в результаті чого з огорожі було вибито шиферину та пошкоджено ліву сторону автомобіля. Зі слів, Рудника, після цього Віталій вийшов з авто, представився, чемно вибачився та пообіцяв компенсувати завдані збитки. А от що сталося далі є загадкою.

Віталій Ференц

Питань більше ніж відповідей

Після цього, попри вибачення Ференца, пан Рудник разом зі своїм сином чомусь вирішили викликати знайомого працівника правоохоронних органів. Ним ДТП було зареєстровано заднім числом, з вказанням, що водій з місця ДТП зник. При тому, що сусідка бачила Віталія на подвір’ї у Рудників з окривавленим обличчям. Чому не було надано елементарної медичної допомоги хлопцю, теж загадка.

На дзвінки друзів з 00.20 години Віталій не відповідав. Як розповідає батько, мотузки в підсобному приміщенні ніколи не було і не могло бути.

Чому тілесні пошкодження, не характерні для ДТП, були на правому боці обличчя загиблого, враховуючи, що автомобіль пошкоджено лише з лівої сторони? Звідки взялися у садку Рудника калюжі крові хлопця? Чому ні на місці трагедії, у підсобному приміщенні, ні на особистих речах хлопця немає жодної краплі крові? Чому автомобіль сім’ї Ференц було вилучено терміново, посеред ночі, евакуатором з місця роботи сина Рудника? Тим більше без відома власників, яким згодом довелося самостійно його шукати по штрафмайданчиках? Чому до сьогоднішнього дня не відомо про результати експертизи огляду та розтину тіла? Де роздруківка з мобільного телефону Віталія? Чому кримінальну справу порушили лише після залучення рідними загиблого телебачення та звернень зі скаргами до правоохоронних органів?

Більшість цих питань нині залишаються без відповідей. Навіть попри наявність депутатських запитів щодо цієї справи.

Депутат облради Юрій Супрунюк також мешкає в селі Грушвиця. На прохання родини Ференц він звернувся до прокуратури із депутатським запитом аби дізнатися на якому етапі перебуває розгляд справи. Через місяць після трагедії він отримав відписку з посиланням на конфіденційність слідства.

З того часу пройшло ще кілька місяців. Вочевидь слідство за цей час не стояло на місці, тож ми зателефонували до сектора зв’язків з громадськістю УВМС України в області та запитали, що з’ясували слідчі у цій справі.

Безкінечне слідство?

З часу Грушвицької трагедії минуло більш як чотири місяці. Із логіки здавалося, що хоча б попередні, але хоч якісь висновки слідчі вже мали б зробити. Відповідь міліції на запитання «Які результати слідства по цій справі?» крапок над «і» не розставила, натомість викликала ще більше запитань. Далі – стенограма телефонної розмови із Олесею Шевченко з СЗГ УМВС України в Рівненській області:

О.Ш.: Після вашого запиту я поспілкувалася із слідчим, у впровадженні якого знаходиться ця справа. Він повідомив мені, що нині проводяться усі необхідні слідчі дії. Ви ж розумієте, що це справа не легка, проводяться експертизи… Ніякого вагомого рішення по цій справі ще немає.

Журналіст: Я телефоную з поправкою на те, що вже кілька місяців минуло у цій справі, можливо у слідчих діях вже якісь висновки є.

О.Ш.: Немає ще, вибачайте.

Журналіст:  А коли слід очікувати якусь інформацію?

О.Ш.: Як буде, так ми відразу вас і повідомимо.

Журналіст: Серйозно?

О.Ш.: Угу.

Цікаво, які експертизи можуть тривати 4 місяці? Що можна розслідувати стільки часу, якщо Віталій Ференц вже давно спочиває у землі? Коли з’являться відповіді на вищесформульовані запитання? Все це наразі невідомо з посиланням на конфіденційність слідства.

Віталій Ференц разом з друзями захоплювався військовою реконструкцією

Замість епілогу

Автор цих рядків спілкувався з односельчанами загиблого юнака. Вони розповідають, що Віталик Ференц виріс у великій любові рідних та оточуючих. Він любив життя, достойно відслужив у лавах української армії. Був добрим, неконфліктним, комунікабельним, але аж ніяк не слабохарактерним.

Мав багато друзів, був уважний до батьків. Ніколи нікому навіть не натякав про думки покінчити з життям. У хлопця були плани на майбутнє, він добудовував хату і планував створити сім’ю. Ні батьки, ні односельчани не вірять у його самогубство. У селі впевнені, що це була насильницька смерть. Але у документах про смерть записано «самогубство», тож Віталія навіть не змогли поховати по християнські, оскільки церква не відспівує самогубців. Тому, доки слідство ведеться за «сімома замками», селяни в один голос запевняють, що не мовчатимуть про цю справу - доки винні не будуть покарані, а тіло загиблого не спочине в Бозі за християнською традицією.

І, зважаючи на те, що рано чи пізно слідство таки оголосить свій вердикт,

ДАЛІ БУДЕ…

vse.rv.ua