2

Обережно, двері зачиняються! Або відкладена катастрофа...

Швидше за все, українським керівникам абсолютно все одно, що там говорять про них у Європі. Прем'єр-міністр Микола Азаров відреагував на заяву глави Єврокомісії Жозе Мануела Баррозу про безглуздість продовження діалогу з українським керівництвом і зовсім глузливо: Різдво наближається, що з них взяти! Але насправді наближається НЕ Різдво, а повна втрата довіри.

Звичайно, Віктору Януковичу, Миколі Азарову та іншим організаторам економічного краху нашої країни на цю втрату довіри теж наплювати. Зрештою, втрата довіри в очах європейців чи американців нічим не відрізняється від втрати довіри в очах власного населення. І якщо владі наплювати на Майдан і її головна дилема - розігнати його або заморозити, то як може їй бути не наплювати на якийсь там Захід? Нікуди не дінуться, розійдуться. Нікуди не дінуться, самі прибіжать.

А якщо не розійдуться? А якщо не прибіжать? Адже в активі Віктора Януковича немає зараз нічого, крім міфологізованої російської допомоги та обіцянки щокварталу переглядати газові ціни за умови закупівель обумовлених обсягів сировини. Але російські кредити доведеться віддавати. Віддавати з відсотками. Нехай навіть грошей вистачить на кілька місяців. Нехай навіть на рік. А потім-то що? Або за цей час зміниться сама суть корумпованою української економіки? Чи за цей час відновиться політична стабільність - не в сенсі посилення репресивного апарату, а в сенсі відновлення політичного діалогу з суспільством та опозицією? А з якого дива, якщо ніхто нічого не хоче і не може змінити і коли будь-які гроші, які доходять до казни, безжально розкрадаються?

Правити за цілковитої втрати довіри - справжнісінька катастрофа, нехай навіть і відкладена. Європейська перспектива давала Віктору Януковичу шанс зберегти довіру Заходу і надії власних співгромадян. Тепер нічого цього немає і вже не буде - тому що больовий шок останніх тижнів дуже сильний, щоб його можна було залікувати новими безглуздими заклинаннями і обіцянками. Тепер владі залишається або чітко і недвозначно сказати співгромадянам, що взято курс на повну інкорпорацію з російським політичним простором і цей курс буде проведено навіть всупереч волі більшості співгромадян - або продовжувати брехати самій собі і всім нам, розповідаючи, що двері до Європи відкриті. Для українського народу - відкриті - але не завдяки владі, а всупереч їй, саме тому, що сам народ довів світові свою готовність бути разом з європейцями. А ось для нинішнього українського керівництва ці двері зачинені назавжди.

Віталій ПОРТНИКОВ

newsru.ua