4

Регіонал? - Партквиток на стіл...

У всій цій ситуації хотів би звернути вашу увагу на два моменти:

Момент перший

Закон Ківалова-Колісніченка — це не проблема мови, а питання територіальної цілісності України. Українська мова вже стільки пережила утисків і знущань, що вже, схоже, виробився стійкий імунітет проти фобійних нападок "доброзичливих" сусідів і безрідних співгромадян. Мовна ситуація може змінити кордони нинішньої України, або й узагалі стерти її з політичної мапи світу.

Про що я? Є одна проблема, на яку в Україні вже давно закривають очі. Попри те, що за Конституцією заборонене подвійне громадянство, значна частина має два паспорти. В Одеській і Чернівецькій областях українські румуни вже давно мають на додачу до паспорта з Тризубом паспорт громадянина Румунії. На Закарпатті така ж ситуація з українськими угорцями, на Волині та Рівненщині польські паспорти ще не видають, але повним ходом йде роздача так званих "карт поляка". Але окрім поляків, угорців, румунів є ще кримські татари на півострові та росіяни на сході країни.

Тепер ці національні меншини вимагатимуть викладання у школах та вишах своєю рідною мовою. У місцевих радах і державних установах вестиметься документація й робота іншою мовою. А далі недалеко й до національної автономії на зразок Придністров’я чи Косово. От тільки пригадайте, які події цьому передували. Не пригадуєте? То я вам нагадаю: громадянська війна.

В часи розвалу СРСР був такий анекдот: «Естонець оптиміст вивчає естонську мову. Естонець песиміст — російську. А естонець реаліст — будову автомата калашникова і тактику ведення вуличних боїв». Дуже не хотілось би, щоб цей анекдот отримав друге життя, тільки вже про українців.

Момент другий

Вже сьогодні багато місцевих політиків потихеньку відхрещуються від мовного закону. В Західній Україні питання мови принципове. І як у такому випадку поводитись, для прикладу, голові Рівненської облдержадміністрації Василю Берташу? З одного боку, Рівненщина — його мала батьківщина, а сам Василь Михайлович не раз демонстрував патріотизм і навіть любов до вишиванок. З іншого — його партія вирішила, що Україні не потрібна українська мова як єдина державна. А його однопартійці відверто наплювали на більшість українців.

Вихід є. Або сказати, що партія важливіша, а статут вимагає партійної дисципліни, або... покласти партквиток на стіл і вийти з Партії регіонів.

Тільки вийти по-справжньому, а не для електоральної вигоди і спокою виборців. Зрештою, я вважаю, що Василь Берташ досвідчений політик і розуміє, чим це все (що сьогодні відбувається) може закінчитись у майбутньому.

Олексій КРИВОШЕЄВ