3

Ми майже звикли, що "хазяї життя" роблять все що заманеться, не питаючи в нас. Ми звикаємо боятися?

Прийшли до будівлі, там сцена, тому стали осторонь, нікому не заважали. Окрім, виявляється, самої, вже майже незаконної влади.

Майже відразу з'явилися "організатори", які заявили, що Хрещатик буцімто належить їм.

Кому їм, питаємо?

Виявляється, Попову....

З якого дива так?

Через вітер перейшли на інший бік Хрещатику. Тут вже ми почали заважати міліції.

Ми що, щось порушували? Ні, але встановити банер нам таки заборонили. Тобто пиво, цигарки та інше може рекламуватися, а просте повідомлення, що цій Київраді залишилось 8 днів законних повноваженнь - ні, це заборонено...

Міліціянт і сфотографував нас, "організатори " взагалі вдалися до погроз - а все через моє і інших киян ЗАКОННЕ право вибору та право вільно висловлювати свою думку.

Також не перший день йде фізичний терор проти київських активістів. В місті просто пошесть "Румунів".

Здається ще трохи,і народ почне превентивно бити кожного в "абібасі". Бо треба якось виживати...

Але я, наприклад, не вмію битися. І не хочу цього робити. Я народився в цьому місті, прожив тут майже 40 років - і хочу вільно ходити вулицями свого міста, вільно висловлювати свою думку, і нічого не боятися, знаючи, що мене захищає держава і її міліція, яку я також утримую за свої податки. А не боятися міліції та її незаконних дій.

Замисліться: ми вже звикли до виразу "незаконні дії міліції ", ми радше здивуємось законним її діям. Ми майже звикли, що "хазяї життя" роблять все що заманеться, не питаючи в нас. Ми звикаємо боятися...

Але ж є ще вихід, друзі. Скажімо, якщо 2 червня нас збереться під Київрадою більше 20 тисяч - ми негайно почнемо змінювати владу в місті, а згодом - і в країні. Ну скажіть, невже нереально так вчинити в кількамільйонному місті?

Чи всім так подобається те, що відбувається?

Зрозумійте, поодинці нас знищать, сьогодні - мене, завтра - вас! Тільки разом ми сила.

Я жодним чином не політик, звичайний киянин і маю намір, коли все це скінчиться, повернутись до нормального, звичайного життя. Тому і прошу вас хоча б на день полишити свої надважливі справи вихідного дня і засвідчити свою солідарність з тим, що я тут написав: 2 червня, у неділю, о 16 годині біля будинку Київради на Хрещатику.

Чекаю на вас! Бо ви мали б вже зрозуміти, що одних лайків та коментів у соцмережах недостатньо!

Юрій ОЛЕКСІЙОВИЧ