8

Правила янгольської служби

Прості правила «янгольської служби» від волонтерів зі стажем – порадами ділиться Лариса Слюнченко («Лікар.Інфонд»).

Правило 1. Хочеш допомогти – запитай, що людині потрібно.

Перше, що приходить у голову, коли згадуєш про допомогу – діти-сироти. Мовляв, вони нічиї, тож босі, голодні. Лариса Слюнченко та інші волонтери, що опікуються зокрема і дитячими будинками, розвінчують цей міф. Дітей там годують і одягають. Звичайно не в бренди, втім забезпечують усім необхідним. Зазвичай багато речей передають магазини, «секонд-хенди», оптові торговці. Коли у 200 дітей одночасно немає шапок-чобітків-колготок, директори звертаються до спонсорів, на фабрики-заводи. Ваші кілька мішечків зі світерками краще передати в родини. Про тих, кому вони вкрай необхідні, знають волонтери.

Якщо ви все ж таки хочете допомогти матеріально дитбудинку – дзвоніть і запитуйте конкретно, що там потрібно. Може статися так, що ви загадали підгодувати дітей мандаринами, а на складі вже стоїть 18 ящиків. Прохання про допомогу також «фільтруйте». Колись співробітники дитбудинку мені замовили сирорізку, але це не потреба дітей, їм однаково корисним є сир, що з-під ножа, що з-під прибору. В іншому дитбудинку прискипливо роздивлялися нові колготки (з бірками), нам їх повернули, вони були дуже прості. Згодом, я дізналася, що в цей дитячий будинок регулярно возять «зірок», меценатів, він – для прийому показових гостей. Наші 20 пар звичайних колготок тут непотрібні. Але з якою вдячністю прийняли в маленькому сільському дитбудинку нове літнє взуття. Туди я, навчена попереднім досвідом, зателефонувала напередодні. Директорка продиктувала розміри ніжок кожної дитинки, і навіть назвала улюблені кольори малюків. Втім є речі, що актуальні завжди. Волонтери запевняють, везти без попередніх дзвонків сміливо можна канцтовари, книжки, посібники, енциклопедії, розвиваючі ігри.

Правило 2. Краще навчити ловити рибу

Пам’ятаєте, «щастя – це коли тебе розуміють». Нічого не коштує приєднатися до волонтерів і просто спілкуватися з дитиною, стати їй другом. В них безліч питань, вони ростуть, їм немає з ким поговорити про елементарне: стосунки, зміни в організмі, цілі в житті. Допоможіть обрати професію, порадьте ВНЗ, візьміть на себе оформлення документів до вступу. Директор дитбудинку навряд чи поїде власноруч оформлювати кожного в студенти. В силу часу він обмежиться ПТУ на районі. Познайомтесь з інтересами дитини, можливо цей хлопчик цікавиться моделюванням, а дівчинка гарно малює. Матеріали, фарби, посібники, книжки про успішних людей – подаруйте знання і впевненість, що успіху можна досягти не лише, якщо ти є донькою-сином мільйонера. Досить годувати дітей цукерками, і робити їх інвалідами суспільства. Навчіть цих дітей стати господарями свого життя. Відкрийте для них те, що вони ніколи не бачили.

«Скоро новорічні свята, спонсори вже готують свої подарунки. Минулого року було таке, що в один дитбудинок приїхало протягом одного тиждня 27 делегацій (!!!), з концертами, шоколадом, мандаринами, - пригадує Лариса Слюнченко. – Цей потік не зупинити. Серед багатьох благодійників до нас за порадою, куди поїхати з подарунками, звернулися і люди, що захоплюються парашутним спортом. Вони готові були радитися, і вийшло неймовірне дійство. Замість свята під Новий рік, спорстмени організували поїздку до дітей у буденному лютому. Замість шоу-програм привезли звичайні парашути. Вони їх розгорнули, показали, як складати-розкладати, з чого вони вироблені, як пошиті, чому такі легкі і як втримують людину у повітрі. Показали фільми про свої польоти, поговорили про здоровий спосіб життя. Це було по-справжньому!»

Правило 3. Озирнись навколо.

В сусідній лікарні є одинока мати з дитиною, їй нікому приготувати гарячий обід. Принеси супу, пиріг. Звільни їй півгодини, почитай з малюком, дай можливість просто пройтися вулицями і відпочити від хвороби дитини. Покажи Київ родині, що півроку бореться з онкологією дитини і бачить лише білі стіни в палаті. В тебе є машина – запропонуй волонтерам довезти на обстеження людину в інвалідному візку або забрати з вокзалу родину з іншого міста. В сусідньому під’їзді живе самотня вагітна жінка, залиш свій номер телефону, а раптом їй знадобиться допомога. Майстер на усі руки? Зайди у лікарню, садочок, школу – полагодь поламані стільці, подаруй килимок. Роздрукуй хоч на звичайному принтері у сільську школу посібники, купи дітям матеріали для розвитку.

«Не треба думати, що є бюджети в лікарнях, школах, садочках, мовляв, нехай справляються, це шлях в нікуди, - запевняє Лариса Слюнченко. – Краще подумайте, що ці дітки ростуть поруч з вашими, в одному суспільстві. Вони виростуть, будуть дружити, спілкуватися, одружуватися з вашими дітьми».

І наостанок. Ви навіть не здогадуєтесь, наскільки простими у втіленні бувають дитячі мрії. 7-річний сільський хлопчик ніколи в житті не бачив трамваю! Нічого не коштувало організувати екскурсію у депо! 13-річна дівчинка, що лежала в онкоцентрі, мріяла про календар з автографом гравця відомої футбольної команди. Вже за тиждень подарунок прийшов поштою.

Писати казки для інших – це ПРОСТО! За однієї умови – якщо складати їх серцем!

Наталка КЛИКОВА-ВОЛЯНЮК