8

Митрополит УПЦ КП Євсевій: Для об’єднання церков не вистачає розуму і бажання

Багато років тому Євсевій сам замовив собі труну і все, що необхідно для поховання. Вже кілька десятків літ вона мандрує з ним. Митрополит каже, що похорон — це останній день перебування на цьому світі. І навряд чи хтось краще подбає про нього, ніж він сам.

Нині патріарху 83. За своє життя він на собі відчув голодомор, правив служби у храмах Російської православної церкви в Канаді, США та Україні. Після утворення Української православної церкви Київського патріархату став її священиком. Але попри такий життєвий досвід і високий церковний сан залишається відкритим і простим у спілкуванні.

Коли я зателефонував з проханням про інтерв’ю, владика Євсевій був на лікуванні в одній з лікарень Рівного. На мою пропозицію зустрітись після його одужання владика засміявся і сказав: «У моєму віці вже нерозумно щось так далеко планувати. Якщо ваша ласка, давайте поспілкуємось із вами телефоном. Наскільки я знаю, сучасна техніка дає змогу записувати розмову». Я увімкнув на мобільному телефоні диктофон, і ми розпочали інтерв’ю.

— Питайте, що вас цікавить, і я вам відповім.

— Владико Євсевію, чи правда, що ви особисто знайомі з нинішнім патріархом Московським Кирилом?

— Знаю його. Давно. Він ще був тоді студентом, а я вже в сані. У нього, можна сказати, сильна родина: і батько, і мати. Він дуже освічена людина, володіє шістьма мовами, учень митрополита Никодима (Ротова).

— Коли патріарх Московський Кирило приїжджав до Рівного, ви з ним зустрічались?

— На жаль, ні. Хоча хотілось би. Тоді коли він приїжджав, були дуже натягнуті стосунки і неприхильність. То він тоді, мабуть, образився, сів у літак і полетів до Києва. Хоча перед тим Кирило побував у Корецькому монастирі і тут, у Рівному, в нашому Свято-Воскресенському соборі (у верхньому храмі собору правлять службу священики Київського патріархату, а в нижньому — священики Московського патріархату. — Авт.).

— Ви спілкуєтесь зі священиками Московського патріархату?

— Хто до мене звертається — то нема ніяких перешкод. Я-то вже старий, розумієте (чути, що посміхається — Авт.)… От, наприклад. Є такий ярий прихильник Московського патріархату Агафангел (митрополит Одеський та Ізмаїльський УПЦ (МП). — Авт.). Зустрілись ми з ним в аеропорту. «О-о-о-о! Владико Євсевій! Як ваші справи?» — каже до мене. Далі відбулась нормальна розмова, нормальні стосунки. Але як часом дійде до серця… якісь переконання. І тоді — в різний бік. Тоді дає тріщину…

— Коли приймалось рішення про створення Української православної церкви з патріархатом у Києві, чому ви вирішили піти до Київського патріархату? Хоча багато священиків тоді залишились у промосковській УПЦ.

— Свобода… Одні хотіли піти — інші забажали лишитись. Мені ж хотілося… (закашлюється. — Авт.) Розумієте, для того, щоб була окрема церква, мають бути кілька обставин… Перш за все має бути держава. Не можна говорити, що в нас могла бути українська церква, якби не було держави. Держава вже є. Є віруючий народ. І є духовенство. Оці три речі дають можливість мати українську церкву — Українську православну церкву. Доки не було держави, про це не могло бути жодної мови і навіть бажання.

— Свого часу Москва витратила майже 300 років, щоб отримати офіційне визнання Московського патріархату. Скільки часу знадобиться Україні, щоб визнали Київський патріархат?

— Даю вам відкриту відповідь: чим скоріше перепливе більше розуму, тим скоріше буде це зроблено.

— Що означає «перепливе розуму»? Кому: прихожанам, священикам чи владі?

— Всім. Тут не можна без жодної з названих вами гілок. Не можна жодної сторони відкидати.

— Як ви думаєте, чи можливе у випадку об’єднання УПЦ Московського патріархату і УПЦ Київського патріархату повернення під юрисдикцію Вселенського патріарха?

— Ми й так у юрисдикції Вселенського патріарха, але окрім цього ми маємо право на те, щоб мати свою Українську православну церкву. Тому що, як я вже казав, ми маємо державу, віруючий народ та духовенство. Ці три речі дають можливість творити Українську православну церкву.

— Але виникає певна колізія. З одного боку, наскільки відомо, Вселенський патріарх не визнає Україну як канонічну територію Російської православної церкви…

— А це вже питання ви поставите Константинопольському патріарху (Варфоломію. — Авт.). Що він визнає, а що ні… На них може дати відповідь сам патріарх.

— Я дещо про інше. З одного боку, Вселенський патріарх не визнає приналежність України до Московського патріархату, але з іншого, і не запроваджує канонічних стосунків з Київським патріархатом. Як ви думаєте, що могло б змінити цю ситуацію?

— Даю вам дуже коротку відповідь: більше розуму треба мати.

— Нинішній митрополит Київський Володимир (УПЦ (МП). — Авт.) робить кроки, які багато хто трактує як відхід від Москви…

— Молодець! Я митрополита Володимира Сабодана 43 роки знаю. Він людина високого польоту, розуму, діяльності і щирості. Ще студентом він приїжджав до нас часто на відвідини. Просив українською заколядувати, заспівати… Протиріч жодних не було.

— Якщо так, як пропонувалось на останньому соборі УПЦ, в її храмах дозволять вести службу Божу українською мовою, то зникне одна з найбільших ідеологічних розбіжностей між обома церквами.

— Правильно. Але не всі цього хочуть. Для об’єднання потрібне бажання і розум в обох сторін. Тоді буде можливим братське служіння й об’єднання обох церков в єдину помісну Українську православну церкву. Не буде бажання — нічого не буде.

— Часто висловлюється думка, що об’єднавчий процес пішов би швидше й легше, якби і митрополит Володимир, і патріарх Філарет погодились не претендувати на першість в об’єднаній церкві. Ніби однією з перепон якраз є особистості глав обох церков.

— Ви абсолютно праві. Але для цього треба запитати тих… (пауза. — Авт.) тих, які мають це зробити. Якщо нема бажання — то й нічого не виходить. Поки що це є танець на одній нозі довкола своєї особи.

— В одній і другій церкві тими, хто підштовхує до об’єднання, є в основному молодші ієрархи. В УПЦ (Московського патріархату) це, наприклад, архієпископ Олександр Драбинко (архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський), який…

— Знаю його. Це дуже молодий і розумний архієрей…

— Виходить, що церковна молодь більше штовхає обидві церкви до об’єднання?

— Я б так не сказав. Я старий. У мене 62 роки стажу служіння. І можу точно сказати, що головне — не вік, а бажання і порозуміння. До прикладу. Пам’ятаєте, до нас в Україну прилітав, вже нині покійний, глава Римо-католицької церкви Папа Римський Іоанн-Павло ІІ? Він зійшов з літака, опустився на коліна… Поляк! Єстем поляк, а нє бидлий кабанє, як кажуть поляки. Він опустився на коліна і поцілував землю. Патріарх Кирило, представник Руської землі, міг би так само, зійшовши з літака чи як він там дістався… опуститись на коліна і поцілувати землю, на яку приїхав. Треба мати поменше гонору. Поменше гордості, а побільше любові й щирості. От у цьому різниця.

— На інтронізації нинішнього глави Української греко-католицької церкви Святослава був присутній і патріарх Української православної церкви Київського патріархату Філарет. А глава УПЦ (МП) митрополит Володимир надіслав вітального листа. Як ви думаєте, чи можливо в принципі об’єднання всіх трьох православних конфесій в Україні?

— Абсолютно можливе. Треба поважати один одного. І чим скоріше всі б об’єднались, тим краще було б…

— Але у такому випадку Україна стає, так би мовити, проблемою не тільки для Москви, а й для Ватикану…

— Не журіться, Ватикан дасть собі раду. Знаєте, головне — це бажання… бажання… бажання робити добро. І ніяких проблем би тоді не було. Треба вміти серцем, добротою і любов’ю ставитись одне до одного.

— Чи вигідне об’єднання церков нинішній українській владі?

— Владі державній? Абсолютно вигідне. Коли є держава, з територією, визнаною державами світу, коли є духовенство і віруючий народ — це все разом єдине ціле і дає змогу мати єдину православну церкву.

— Вважається, що попередній президент України Віктор Ющенко був більше прихильний до Київського патріархату. Нинішній — Віктор Янукович — ніби ближчий до Московського патріархату. Побоювались, що УПЦ (КП) можуть очікувати певні утиски. Чи відчуваєте ви щось подібне?

— Це питання швидше до Януковича. Я вважаю, що президент як глава держави має обняти всіх. Він має вислухати і православних, і католиків, і греко-католиків, і протестантів. Він на те й президент, щоб мати контакт з усіма. І має зробити так, щоб між ними всіма не було жодних конфліктів та оскаржень.

— Зараз часто можна чути нарікання і звинувачення, що священики, незалежно від приналежності до того чи іншого патріархату, користуються предметами розкоші. І це ніби суперечить заповідям Божим. Яке ваше ставлення до цього?

— Абсолютно вас підтримую! Оця показуха і, як кажуть росіяни, «блиск». Треба більше проявляти терпимості, скромності, щирості й поваги до людей. Люди різні, різні характери, і чим більше розуміння, тим більше буде користі й ладу. Не треба вилазити на коня і махати батогом. Це нічого не дасть. Не ті часи.

— Чого ви побажали б людям?

— Побільше розуму. Горе велике, коли нема розуму. Горе — коли нема терпеливості. Горе — коли нема поваги до людини. І завжди варто пам’ятати, що на все воля Божа.

Досьє

Митрополит Рівненський і Острозький ЄВСЕВІЙ (в миру Віталій Петрович ПОЛІТИЛО) народився 12 липня 1928 р. в с. Софіївка Дніпропетровської області у православній побожній родині службовця. Після закінчення середньої школи вступив у Ленінградську духовну семінарію (1950–1954). Потім навчався у Ленінградській духовній академії (1954–1958), яку успішно закінчив і захистив кандидатську дисертацію «Святий Димитрій Ростовський як богослов-догматист».

Висвячений на диякона 17 липня 1949 р., а 15 жовтня — на священика Львівським архієпископом Макарієм (Оксіюком). Двадцять вісім років, з 1965 до 1993 р., був настоятелем Свято-Успенської церкви Львова. У 1975–1978 рр. перебував у Канаді: служив секретарем єпископа, керував патріаршими парафіями в Канаді й США. Редактор журналу «Канадський православний вісник». З 1979 до 1985 р. — секретар Львівсько-Тернопільського єпархіального управління.

З 1990 р. — ректор Львівської духовної семінарії. Згідно з рішенням Священного синоду Української православної церкви Київського патріархату (журнал № 32 від 11 грудня 1996 р.), призначається ректором Львівської духовної академії, а 20 жовтня 1999 р. указом Святійшого патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета здобув учений ступінь доцента.

7 липня 2002 р. висвячений на єпископа Полтавського і Кременчуцького.

12 липня 2003 р. був поставлений в сан архієпископа, а 22 жовтня 2004 р. — митрополита.

14 грудня 2005 р. призначений митрополитом Рівненським і Острозьким, керівником Рівненсько-Острозької єпархії.

Відзначений вищими церковними нагородами: орденами св. Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (2004 р.), Христа Спасителя (2004 р.) та Юрія Переможця (2006 р.).

Митрополит Рівненський і Острозький Євсевій — постійний член Священного синоду Української православної церкви Київського патріархату.

Останні новини

Патріархи світу пояснили Кирилу: Україна — не канонічна територія РПЦ

Патріархи чотирьох найстарших церков світу закликали Російську православну церкву дотримуватися своєї канонічної території.

У столиці Туреччини Стамбулі патріархи Константинополя, Олександрії, Антіохії, Єрусалиму, а також предстоятель Автокефальної церкви Кіпру зібрали спеціальний собор. Вони наголосили на необхідності поважати й суворо дотримуватися географічних кордонів для всіх православних церков.

Цими словами патріархи натякнули на невизнання канонічного статусу Української православної церкви Московського патріархату як «невід’ємної частини» РПЦ.

У томосі 1924 р. — угоді про заснування церков — Константинопольський патріархат констатував, що ніколи законним чином не відмовлявся від своєї юрисдикції над Київською митрополією.

Стосовно ж усієї Московської патріархії та її канонічних кордонів Константинопольський собор дотримується томосу 1589 р., згідно з яким територія нинішньої України не входить до складу Московського патріархату.

Конфлікт полягає в тому, що патріарх Московський Кирило блокує багато рішень найстаріших церков світу.

Собор предстоятелів найстаріших патріархатів вважає, що РПЦ необґрунтовано бачить себе на чолі світового православ’я.

Через нові рішення собору Московський патріархат може не тільки втратити вплив, але й буде змушений розміщувати свої церкви лише на території Росії.

Патріархи чотирьох найстаріших церков світу збираються скликати Великий (всеправославний) собор — найвищий релігійно-законодавчий орган, який може розв’язати конфлікт з РПЦ. Але через систему, за якою приймається таке рішення, робота зі скликання собору припинилась у лютому цього року.

Стамбул є престолом Константинопольського патріархату, якому надається «першість честі» серед православних церков.

Нагадаємо, цього року патріарх Кирило відвідав Україну на 25-ту річницю Чорнобиля, потім приїздив у Донецьк і Харків на ювілей митрополита Харківського Никодима. У 2010 р. Кирило тричі був у нашій країні. Черговий приїзд Московського патріарха до України запланований на 14–15 вересня цього року.

Олексій КРИВОШЕЄВ