8

Від Сяну до Дону...

Якщо ви не в курсі, то у словах Державного Гімну України закладені територіальні претензії до сусідніх країн. (Принаймні в оригіналі, до того як його обрізали законом "Про державний Гімн" від 6 березня 2003 року). Не вірите? А як тоді трактувати слова, якими починається другий стовпчик Гімну "Ще не вмерла Україна"? А звучать вони так:

"Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому".

Поясню: Дон — річка в європейській частині Росії, Сян — річка у Східній Польщі. От і виходить, що в національному гімні ми з вами прямим текстом говоримо про те, що готові стати у кривавий бій на землях, які нині належать іншим країнам. Кажучи іншими словами — відновити Україну в її етнічних територіях. Звісно в нинішніх реаліях, це не більше, ніж мрія українського націоналіста. Та й ту вирішили прибрати від гріха подалі, і після 2003 року наш гімн складається лише з першого стовпчика і приспіву. А дарма...

Кілька років тому мав нагоду пройти одну навчальну програму для журналістів. Одним із "домашніх завдань" тренінгу було написання аналітичного звіту-прогнозу на тему "Україна через 15 років". Виявилось, що майже всі звіти можна охарактеризувати фразою: "Все погано, Україні — кінець".

Наш тренер, на чому світ стоїть, розкритикував нашу роботу. Основним його аргументом було те, що ми перестали мріяти, а з таким настроєм сильну країну не побудувати. Треба "намріяти" реалістичний план розвитку України і методично втілювати його в життя. Чомусь у чорногорців, грузинів, поляків вийшло, то чим же українці гірші? Просто потрібно вимкнути "все погано, а буде ще гірше", засукати рукави й почати втілювати мрії в реальність.

Нещодавно мені у Facebook скинули посилання на два кліпи білоруського гурту "Ляпіс Трубєцкой": "Беларусь Freedom" та "Не быть скотом!". Пісні з явно антилукашенківським і навіть революційним присмаком, але зараз не про те. В кліпі "Беларусь Freedom" використане відео з протестних виступів після останніх виборів Лукашенка в Білорусі. На одному з кадрів два прапори поруч: жовто-блакитний (України) та біло-червоно-білий (автентичний прапор Білорусі). Хтось у коментах написав: "Літвини (не плутати з Володимиром Литвином) тримайтесь, українці з вами! Ми одна держава". Зізнаюсь чесно, не знав, що таке "літвини", тому пішов в інтернет шукати відповідь. Виявляється, так називали білорусів аж до початку ХХ століття. І повелось це ще з часів Великого князівства литовського. Саме того князівства, яке й було однією державою для українців, білорусів і литовців. І тут в голову прийшла фантазія...

Будь-які глобальні перетворення відбуваються після потрясінь. Не обов’язково, це має бути революція. Зрештою, це може бути будь-який суспільний вибух. І от уявіть, що такий вибух стається одночасно в Україні та Білорусі. Обидві країни виснажені і знекровлені, аби не стати остаточно сировинним придатком сильніших держав, вони об’єднуються. З часом до України і Білорусі приєднуються Литва і Придністров’я. У загальний котел нового державного утворення кидається все, що лишилося сильного у цих країнах. А головне — це величезне бажання жити цивілізовано, заможно, з гордістю за свою землю. Все це в сукупності забезпечує стрімкий економічний і політичний стрибок. З лідерством Росії у слов’янському світі покінчено. Найзаможніші і найсерйозніші країни Європи більше не можуть диктувати свої умови. Більше того, вони змушені дослухатись до держави, яка має вихід до трьох морів і енергетичний, економічний та людський ресурс, який цілком може конкурувати з Росією, вже не кажучи про країни ЄС. Та й що таке Європейський союз у порівнянні з новою державою?

Вже чую, як мені починають кричати про божевілля, посягання на територіальну цілісність і т.д. Відразу вам скажу: заспокойтесь, це лише фантазія, навіяна кадром кліпу, який вільно лежить в YouTube. А мріяти і фантазувати не заборонено законом. І не варто було обрізати Гімн України. Хтозна, може, колись згодились би й рядки другого куплету. Історія, зрештою, дуже непередбачувана штука, і ми не знаємо сьогодні, що чекає наших онуків через 50-70 років. Колись і комуністи думали, що СРСР — це навічно...

Олексій КРИВОШЕЄВ