5

Православний атеїзм

Під цим повідомленням розгорілась дискусія про українську церкву, православ’я і "Рускій мір". Думки коментаторів розділились.

Одні говорили, що "Рускій мір" — це невідворотне майбутнє для пострадянського слов’янського простору. Що УПЦ-КП — розкольники, а священики УПЦ-МП, які прагнуть возз’єднання обох українських церков — заколотники. І взагалі, Україна — це прикра випадковість, яка фактично не має права на існування.

Інша частина, навпаки, волала про російський шовінізм. Про нехристиянські методи патріарха Кирила. І про те, що Руська (точніше Російська) православна церква носила статус "неканонічної" майже півтора століття.

Але в усьому цьому галасі, як на мене, загубилась одна маленька "дрібничка": глава Української православної церкви (Московського патріархату) митрополит Київський Володимир ЩЕ ЖИВИЙ!!! Поважний старець, який був свого часу присланий в Україну, як ставленик Москви, попри все здобув любов пастви своєї церкви і повагу віруючих інших конфесій.

Саме за його керівництва УПЦ утвердилась як найбільша церква в Україні. Саме митрополит Володимир поступово "погасив" агресивне ставлення священнослужителів і парафіян УПЦ-МП до Української православної церкви Київського патріархату. І саме митрополит Володимир став ініціатором минулорічного собору УПЦ,  де було прийнято рішення, які зараз намагаються відмінити.

Чому? Відповідь проста: митрополит Володимир зробив все, аби Українська православна церква стала міцною і не мала повної залежності від Москви. Саме Володимир наблизив до керівництва церкви священиків молодшого покоління. Саме за Володимира почався діалог між УПЦ-МП і УПЦ-КП. Це дуже занепокоїло патріарха Кирила, і в цьому немає нічого дивного. Я вже давно розглядаю різні церкви більше в контексті влади, політики й геополітики, аніж віри. Але ж всьому має бути межа.

Якщо говориться про любов, терпіння і милосердя, то не варто при ще живому главі церкви влаштовувати "розбірки" за владу. Потрібно мати терпіння і не відсовувати від престолу людей митрополита без його на те благословіння. Варто з любов’ю ставитись навіть до тих, чиї погляди ви не розділяєте.

Процитую ще два коментарі у Фейсбуці під вищезгаданим повідомленням.

Oleg Medvedev: "Яка гидота засідає в цьому Синоді. Вони готові Володимира живцем закопати в печери"

Alexander Chalenko: "Шо, Алежка, дружкам твоим автокефалистам пи...ц идет:)) Прими мои соболезнования:))))) Юля сидит, Саше аминь идет:)))"

Цікаво, що значна частина повідомлень Олександра Чаленка стосується саме тематики подій у православній церкві і просуванню "Русского мира". Хоча сам себе він називає "православний атеїст".

Але не все так погано і не всі священики зайняті церковними "розборками". Якось один православний батюшка мені сказав: "Господь один, а доріжки до нього можуть бути різними".

Зараз піст, і саме час попросити в Бога мудрості і здоров’я. І не тільки для себе, але й для митрополита Володимира і тих, хто називає себе "православними атеїстами".

Олексій КРИВОШЕЄВ