3

Олександр Солонтай: Банди на Троєщині, можливо, більш благородні, ніж люди, які сидять в нашому парламенті

Перспективи для самих учасників виглядають вельми оптимістичними, проте повернути їх з небес на землю намагається громадський діяч Олександр Солонтай. Один з експертів проекту, який проводив співбесіди з відбору студентів, попереджав молодь – парламентський досвід може виявитися поганим та дуже поганим. Тож у своєму інтерв’ю він пояснює, чому задля розвитку студентського самоврядування необхідно провести титанічну законотворчу роботу.

За якими критеріями Ви оцінювали учасників для проекту StudMP?

Подобається, не подобається. Другий варіант – свій, не свій. Тобто, якщо це людина своя, із нашої організації, то ми її беремо, а якщо це чужа людина – не беремо. Свій до свого по своє. Також за хабарами: хто давав хабарі - того брали, хто не давав - того не брали. І останній критерій – по симпатичності. Але все це – жарти.

А якщо говорити серйозно, то все відбувалося наступним чином: я ставив усім претендентам по 3 запитання.

Перше: Чи усвідомлюють вони, в який «гадючник» збираються?

Друге: Чи вони усвідомлюють те, що політики зараз не фінансуються народом? А якщо вони не фінансуються народом, це значить, що вони виконують волю іншого замовника. Якщо вони виконують волю якогось іншого замовника, питання хто цей замовник і який сенс іти працювати помічником до виконавця волі замовника. Якщо задля того, щоб набратися досвіду, то вже краще піти помічником до замовника.

Якщо і є люди, які не виступають виконавцями волі замовника, то це ті, хто просто прийшли для того, аби прикривати свій бізнес. Тому який сенс їхніх енерговитрат?

Після першого і другого питання люди молоді, активні казали: «Та ні, не всі такі, є нормальні». І тут я запитував: хто ці нормальні? На жаль, ніхто з наших молодих претендентів, в принципі, не знав відповіді на це запитання.

Я хотів поламати стереотипи під час співбесіди і подивитися на їхню реакцію. Власне, за цим і відбирав, зважаючи на те, наскільки була, як-то кажуть, адекватна реакція на те, що я говорив.

А якою була найбільш неадекватна реакція претендентів?

«Та ні, неправда! Вони хороші, вони працюють для народу, більш того, політики фінансуються народом. Ну й що з того, що вони олігархи? Олігархи – також народ». Це були найнеадекватніші. Звичайно, в моїй табличці вони втратили свій шанс.

Як взагалі претенденти пояснювали, навіщо їм потрібен проект, які вони бачать нагальні проблеми і чи пропонували шляхи для їх вирішення?

Всі говорили правду: що проект StudMP їм потрібен для здобуття власного досвіду. Всі казали, що вони хочуть бути ближче до Верховної Ради, що вони не знають, як працює ця система. Але наявність поганого досвіду може бути гіршою, ніж його відсутність. Все залежить від того, наскільки ти готовий сприймати цей досвід і правильно розуміти, що відбувається.

Я пояснював претендентам: ви ж не йдете за досвідом на збори банди на Троєщині. Хоча банди на Троєщині можливо більш благородні, ніж люди, котрі сидять в нашому парламенті. І цей досвід ви не хочете вивчати, а той досвід – хочете, бо маєте ілюзії з приводу того, що таке сучасна Верховна Рада? І чим вона займається з точки зору повсякденної діяльності. Половина казала, що мають ілюзії, інша половина – що сподіваються знайти там адекватних людей і що вони розуміють, в яку халепу вони втягуються, але хочуть отримати цей досвід заради майбутнього.

Чи почули Ви цікаві пропозиції з приводу того, як можна змінити систему освіти?

Бачення, як правило, у такому віці у студентів і молоді дуже мало. Перед цим я 5 років займався громадською діяльністю, зараз залишив її. Але коли цим займався, ми організували проект зміни законодавства, який називався «Молодіжна варта». В рамках цього проекту ми помічали, що більшість молодих людей не мають чіткого уявлення, що саме потрібно змінити. Просто хочуть, щоб було краще. Але як це зробити не знають і думають, що спілкування з Верховною Радою їм допоможе зрозуміти це і сформулювати. Звичайно ж, ні. Спілкування з Верховною Радою може допомогти зрозуміти, як краще пролобіювати лише наявні зміни. Спілкування з Верховною Радою точно не дає відповіді на питання, які саме пропозиції варто лобіювати.

Ви проходили стажування закордоном. Якщо порівнювати закордонні й українські молодіжні організації, чи є аналоги таких проектів, як StudMP і чим вони відрізняються?

Навіть в Україні є аналоги, за кордон не треба ходити. У нас є програма сприяння парламенту України. Ця програма щорічно набирає студентів, і вони справді є досить успішними. Це прекрасна ініціатива з хорошими результатами.

Закордоном подібні програми також існують, наприклад, стажування при парламентах. Є різні форми: офіційні й напівофіційні, як проект StudMP. Це типовий проект для розвиненої демократії.

Які є недоліки молодіжних організацій в Україні?

Закордоном менш розвинена система молодіжних організацій. Це пояснюється тим, що там відносини більш врегульовані. Для того, щоб впливати на законотворчий процес закордоном, не потрібно так близько знаходитися біля парламентарів, як це необхідно в Україні. Там достатньо, що організації збираються на свої заходи, кличуть суспільство, ЗМІ, депутатів, владу, ректорів ВУЗів, кажуть, що є такі-то проблеми. І процес вирішення проблеми запускається. Рано чи пізно буде якесь рішення.

В Україні це не так. В Україні можна збиратися безліч разів, робити різні заходи, і це не приведе до якихось конкретних законодавчих змін. В будь-якому випадку, це не так швидко призведе до змін, як закордоном. Для того, щоб просунути конкретні пропозиції, необхідно бути близько біля Верховної Ради, втручатися безпосередньо в її роботу і таким чином отримувати результат.

Наведу конкретний приклад: закордоном законодавство про студентське самоврядування не впроваджувалось взагалі (вірно не для усіх країн - StudMP), його просто не потрібно було впроваджувати. Якщо студенти організували самоврядування і ця форма набула популярності й поширення, їхні права поважають і поважають студента, як особистість, розуміючи, що він – платник, громадянин і так далі.

В Україні ж все не так: для того, щоб отримати право на розвиток студентського самоврядування, довелося сформулювати закон. Знову ж таки, в більшості іноземних країн для того, щоб сформулювати закон не потрібно було робити такої велетенської роботи, як у нас. Тобто, всі члени суспільства розуміли: виник новий тип відносин – студентське самоврядування, і його потрібно сприймати. У нас потрібно було розказувати сотням ректорів, чиновникам, депутатам, парламентарям, суспільству, ЗМІ, іншим студентам про те, що право має мати право, тобто які-небудь законодавчі нормативні врегулювання, і потрібно поважати право людей на це самоврядування.

Таким чином, ось яка різниця: у нас, завдяки тому, що потрібно докласти максимум зусиль, виховується, що в молодіжному середовищі люди, котрі на цьому розуміються, знають багато, інколи, навіть більше, ніж наші парламентарі. В Європі це неможливо, там немає де отримати такий досвід, тому що в них немає такої потреби. Тому в них подібні проекти мають іншу форму і швидше нагадують вербування до складу політичних сил, а в нас більшість студентів, навіть тих, що прийшли до проекту StudMP, зорієнтовані не на співпрацю з політиками, а на співпрацю з конкретної теми. Тобто, фактично, елемент лобіювання.

Судячи зі всього вище сказаного, влада не дуже переймається проблемами студентства. Як Ви вважаєте, чому так відбувається в Україні?

Бо студенти не голосують. Або дуже мало голосують. Державні діячі, політики виражають інтереси тих, хто завтра прийде на вибори, тому такий орієнтир на пенсіонерів, і зовсім інший - на студентів. Пенсіонери прийдуть і проголосують, явка буде вище середнього, а студенти – це: а) електорат, котрий прийде значно нижче середнього, б) дуже часто віддасть свій голос за гроші.

А як заохотити студентів іти на вибори і голосувати?

Це точно не задача такого проекту, як StudMP. Але вже буквально на наступних виборах має бути сплеск молодіжної активності. Це пов’язано з тим, що ті політичні сили, які є зараз, не задовольняють потреб суспільства, тож будуть нові.

На Вашу думку, наскільки важлива система студентського самоврядування не тільки для молоді, а для розбудови демократичного суспільства взагалі?

Визначальна. Студентське самоврядування покликане не тільки організувати дискотеку, розваги «Містер» чи «Місіс». Головна мета – це можливість для студентів навчитися самоорганізації.

Чим відрізняються студенти ваших університетських років і студенти, які зараз навчаються у ВИШах? Які висновки Ви можете зробити після співбесіди?

Сьогоднішні студенти – вони розвиненіші, кращі. Взагалі, тут важко порівнювати, бо на співбесіду прийшли найкращі, це не рядові студенти. Тому вони здаються кращими, ніж ми були. Але іноді як зайдеш в якийсь рядовий ВУЗ чи в бурсу, можна побачити і кращих, і гірших, і таких самих.

Чого Ви очікуєте від проекту StudMP?

На початку – відсіву людей, формування маленької команди, групки людей, котрі подружаться і згуртуються між собою. Реєстрації різних законодавчих змін по вдосконаленню студентських прав, розширення разом з ними свого кругозору та розуміння того, чим живуть сучасні студенти.

Якими якостями характеру мають бути наділені студенти, щоб досягти успіху в такого роду проектах?

Хорошим настроєм. Їм будуть часто його псувати, й вони мають бути наділені здатністю швидко його відновлювати. І хороші нерви для споглядання того, що являє собою сучасна Верховна Рада.

Тетяна КАВУНЕНКО,

журналіст проекту StudMP