2

Завершився тиждень мистецького конкурсу Kyіv Art Spring

В конкурсі акторської майстерності перемогла – Вероніка Онопрієнко.

Презентуємо читачу коротку хронологію подій конкурсу Kyіv Art Spring:

10 квітня 2012 року о 17:00 відбулось урочисте відкриття конкурсу. Учасників – молодих митців, їх друзів та запрошених гостей – привітали організатори Kyіv Art Spring Діна Морунько, Олександра Скиба, Голова Київської організації Національної Спілки художників України Леонід Сотник та його заступник Сергій Брильов. Вечір вела Юлія Положій, директор Галереї «Митець». Нагороди для учасників підготували МБФ "Смолоскип" та відділ у справах сімї, молоді та спорту Шевченківської районної державної адміністрації.

11 квітня о 18:00 розпочався вечір бардівської творчості. Молоді виконавці презентували власні пісні граючи на гітарах. Вечір був сповнений романтичною музикою. У номінації «Кращий бард» виграв Дмитро Побережний з піснею «Сонце, не вставай».

12 квітня відбувся конкурс поетів. Із слів слухачки Ірини Запотоцької про поетичний вечір:«Я вперше потрапила на такий вечір. Мені надзвичайно сподобалось – чудові вірші у прекрасному виконанні авторів. Мене здивувало те, що всі вірші були різноманітні – жодного подібного сюжету, думки. Надзвичайно вдячна вам за цей вечір. Сподіваюсь, що в майбутньому МЄР продовжить цей конкурс і він стане традиційним».

У конкурсі поезій в рамках Kyіv Art Spring переміг Олексей Абраменко:

Она говорит ему: "Знаешь, мне так одиноко...

У тебя не найдется бокала мартини? С яблочным соком?"

Он уходит на кухню и включает плиту - приготовить ей чаю

Перекатывает на языке слова "останься", "люблю" и "скучаю"

(В них застряют почему-то обрывки стихов Пастернака и Блока)

Ему хочется крикнуть: "Ну что же ты, сердце? За что мне так тяжко?!"

Только сердце молчит. Сердце не отвечает...

Он наливает ей крепкого чаю в свою любимую чашку.

Она подходит к нему и говорит: "Послушай, я так устала...

Чувствуешь, как дрожу? Пусти меня под одеяло..."

Он берет ее за руку - ту и правда трясет в приступах мелкой дрожи.

А что он может сделать? Ну, что он, по сути, может?

Вложить свои острые губы в ладоней ее безмятежность?

Сжать ее тонкие пальцы? - но этого мало, ничтожно мало...

(А он уже жить не хочет без запаха ее кожи

И комом в горле стоит непроходимая нежность)

Она отставляет горячую чашку, так ни глотка и не сделав

И прикасается пальцем к его губам. Его губы - белее мела.

Он хочет сказать: "Не дыши мне так на ухо, я же оглохну..."

-Но выходит лишь слабый стон (что в этом случае тоже неплохо).

Звенья мыслей в его голове бестолково звенят дребезжаньем ночного трамвая.

Он целует запястья ее, обезумев на вдохе

От следов своих губ на реке ее светло-молочного тела.

Он глотает ее поцелуй и от счастья глаза закрывает...

Они лежат на кровати - сплетенные ноги, сплетенные руки.

Она пытается вычленить что-то в отчаянном стуке

Его сердца, которое бьется в клетке из ребер обезумевшей птицей.

Она шепчет: "Это же надо было - по самые уши влюбиться..."

Он пытается вспомнить, сколько ей лет - девятнадцать? двадцать?

Впрочем, какая разница... Когда замирают все звуки

Он тонет в ее глазах, чтобы там навсегда поселиться.

Она берет его за руку, чтоб научиться бояться.

***

Сподіваємось, даний конкурс стане щорічною традицією та створить площадку для творчої молоді.

Олександра СКИБА