Трохи тез на "другорядні питання", які лишились за бортом після блискучого повернення у велику політичну гру Юлії Тимошенко.
1) Щодо звільнення заручників. По-перше, ніяке це не звільнення, тому що насправді всі "в'язні Грушевського" не були реабілітовані, а справи проти них не закриті. Поясню в двох словах на конкретному прикладі. Була в Російській Федерації така акція - "Марш мільйонів". В його рамках був створений лагерь по типу Майдану, на Арбаті. Під час його розгону 27 травня минулого була затримана дівчина на ім'я Саша Духаніна. І тоді російський уряд клятвенно пообіцяв, що всі арештовані по цій справі будуть амністовані, і навіть випустив ту ж Духаніну під домашній арешт. Всі зраділи, сприйняли це за ознаку того, що путінський режим захитався, і розійшлись.
А продовження історії відбулось аж через півроку. Справу-то проти Духаніної не закрили, і ось тепер, взимку, прийшов її час. Саша знову арештована, а прокурор просить 6 років. Причому стаття її була перекваліфікована на "насилля по відношенню представника влади" (на неї амністія не поширюється), і не дивлячись, що по факту омонівець не постраждав (і сам це потвердив), Саші, певніше за все, таки дадуть шість років тюрми 21 лютого.
Це і є план, по якому зараз йде влада. Зараз вона чисто фіктивно "звільнює заручників", а потім втихушку справи будуть перекваліфіковані, і хлопці отримають реальні терміни.
2) Щодо Ради Майдану та її рішень. Зараз багато піднімається питань, що повинна бути прозорою фінансова звітність. Я вважаю інакше, тому що Мінздох із податковою поліцією наготові тільки чекає на те, щоб перекрити живлення Майдану.
Прозорим повинно бути насамперед оголошення рішень. Тобто, ось ухвалили ви звільнити КМДА, чи частину Грушевського - оприлюдніть протокол засідання, текст рішення, і поіменне голосування. Я уже не один раз говорив: Майдан повинен стати зародком нового парламенту і нового уряду. Те саме систематично радить Юлія Тимошенко в своїх листах, починаючи з 8 грудня.
Так от якщо ми дійсно хочемо побудувати нову країну, необхідно перш за все піти від кулуарних рішень. Прийняли ухвалу - оприлюдніть її, із списком тих, хто голосував "за". Це дозволить продемонструвати, що Рада Майдану дійсно є "місцем для дискусій", а її члени беруть на себе відповідальність за прийняті рішення. Зараз в мережі активно обговорюється недовіра до опозиції та Ради Майдану, так от саме так вона і поборюється. Відкритістю рішень і готовністю нести за них відповідальність.
3) Щодо активних мілітантів в мережі, які вимагають прямо щас все штурмувати і брати владу. Хлопці, в інтернеті ми всі круті солдати. А на барикадах воно виглядає трохи інакше. Давайте чисто теоретично. Ось ми сьогодні стягли опозицію за ноги. Завтра нам доведеться вирішувати два дуже важливих питання:
а) комунікація із західними дипломатами. Хто із мілітантів здатний на таке? А така комунікація потрібна, саме для того, щоб формувати на Заході дискурс про те, що саме Майдан є представником народа;
б) питання стратегічного планування, тому що позиційна війна не виграється кавалерійським наступом (хіба що тільки в кіно про Чапаєва). Хто із мілітантів готовий продемонструвати такий талант? Вирішите ці питання - будь-ласка, можете стягати опозицію за ноги.
Ні, я не пропоную сліпо довіряти діям опозиції. Вище я уже говорив про необхідність прозорості рішень. Добийтесь спочатку цього. А потім, коли рішення будуть оприлюднюватись перед громадськістю, ви матимете, за що реально вчепитись. А не вишукувати по фейсбуках точний текст від Яроша, Сюмар чи іще когось, і при цьому продиратись через численні крики "Майдан злили!" чи "Руки геть від опозиції".
Десь так.