1

Студентське самоврядування - травма при народженні

На жаль, сьогодні студентське самоврядування перетворилося на організацію вечірок, конкурсів міс та концентрацію гламурних пліток і вершків суспільства, забувши про свою основну мету – захист і лобізм інтересів та прав студентів, вимагання справжньої змістовної освіти, а не її симуляції, виховання з молодих людей відповідальних лідерів, а не лише їхнє розважання.

Готовий взяти частину провини на себе, бо саме ми придумували і реалізовували ці численні дні факультетів та інститутів, постійні вечірки і конкурси міс, містерів та королев років 15 тому. Але ж ми цим не обмежувалися.

Проблема ця сформувалася не просто так, а з самого народження студентського самоврядування, яке народилося не з проблем студентства, знизу, а наказами згори – по бажанню міністерства і керівництва вишів, а також як данина тогочасній моді. Знаю це з особистого досвіду, бо сам стояв біля витоків цих процесів ще у кінці 90-х і вперше головою студради Видавничо-поліграфічного інституту мене обирали на зборах, які організовував деканат. Тоді нам вдалося перехопити ініціативу і фактично жодне рішення адміністрації не приймалося без нас, активістів, які керували одночасно і профкомом і студрадою. Це не так як зараз, наприклад, у КПІ, де взаємопоборювання профкому і студради значно послаблює виш. Але ж травмовану при народженні дитину не вбивають, а лікують, тому зберігаю оптимізм, що ситуацію вдасться змінити.

Сумно, але саме через те, що це не робить студентське самоврядування, цим почали займатися (але реально більше на цьому піаритися, як, наприклад, сьогодні в НАУ) різні громадські та політичні організації, які не мають жодного відношення до вишів.

Кожен хто прочитає ці рядки, не думайте, що все це не про нього. Це про всіх нас.

Отже, шановні студенти та студентські активісти, відповідь, чи буде в Україні справжнє студентське самоврядування, за вами.