2

Житлово-панельний апокаліпсис

Почну з нудних технічних екскурсів в минуле. У 1970 році в СРСР був прийнятий Єдиний каталог будівельних деталей, на основі яких у подальшому розроблялись типові проекти. Саме за цими проектами були потім побудовані “типові” житлові квартали по всьому Союзу. Найпоширенішими є серії 5-9 поверхових будинків: I-515/9м; I-515/9ш; 1605/9; II-18/9; II-29; II-32; II-49. Будинок збирався як конструктор з типових елементів — панелей. Простота конструкції дозволяла будувати будинки за місяць, а це вирішувало тогочасну житлову проблему.

Панелі виготовлялись із залізобетону і облицьовувались крихтою чи плиткою. Про тепло чи звукоізоляцію тоді ніхто не думав. Блакитне паливо тоді коштувало копійки. Панелі скріплювались між собою за допомогою зварювання кутів, а місця зварки змазувались бітумом. Про якість робіт можуть сказати ті, хто працював на будівництві у той час. Для молодших зазначу, що якість далека від стандартів якості. Часто саме через те, що будівництво велось швидко, ударними темпами у три зміни.

За технологічними умовами шви між панелями потребують ремонту кожні п`ять (!) років. Однак найчастіше вони не ремонтувались з моменту будівництва будинку. Не вірите, то спробуйте пригадати, коли ремонтувались шви у вашій “панельці” чи тій, що стоїть неподалік. Так отож...

Як результат, волога потрапляє через незароблені шви і тріщинки на металічні деталі, які просто іржавіють. А тепер пригадайте, скільки років вашому будинку, згадайте товщину арматури й подумайте, до якої глибини вона вже проржавіла.

За радянськими стандартами будівництва, термін експлуатації панельних будинків — 25 років. Ще допускалось продовження терміну експлуатації на 10 років після “переварки арматури”. По закінченні терміну експлуатації панельний будинок підлягає... знесенню.

І тут починається найцікавіше. Пригадайте щільність забудови мікрорайонів “Північний” і “Ювілейний” в Рівному. Яким способом можна знести споруджені там панельки?

Вибух — найдешевший, мабуть, спосіб. Але від ударної хвилі можуть “посипатись” сусідні будинки. Хіба зносити цілий квартал відразу.

Розібрати — але тоді виникає питання висотних кранів чи гелікоптерів.

І найцікавіші питання. Хто за це все платитиме? Держава, яка в боргах і винна міжнародним фінансовим організаціям десятки мільярдів доларів? Чи, можливо, самі мешканці квартир в будинку? Але значна частина їх вже заплатила, купивши житло в цих будинках. Та й куди відселити мешканців, якщо все ж таки знайдуться кошти на знесення?

А тим часом чиновники і політики мовчать. Мовчать, бо знають, що немає коштів, не вистачить житла для відселення, та й немає бажання навіть братись за вирішення цієї проблеми. Тут би розібратись з поточними... та молитись, щоб черговий під`їзд чи будинок не завалився від вибуху побутового газу чи ще якоїсь напасті. Або хоча б, щоб це сталось пізніше, за каденції інших чиновників і інших політиків.

Олексій КРИВОШЕЄВ,

Рівне